Автор: Атеист
Тема:Шуточные стихи
Опубликовано: 2023-04-02 12:37:15
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Комунікаційне непорозуміння

Під вечір в двері хтось постукав...
Приємну зустріч з кумом уявив,
Біля дверей, я став, послухав
Та гучно запитав:- Мій кум, це ви?

Мовчить... Не він! Кум відповів би...
Це може злодії лихиї лізуть в дім?
Не відчиню, поганцям, як хотів би,
Нема дурних!, хай впевняться у тім!

Постукали ще раз, та хай їм трясця...
- Це ви, мій куме? Вдруге запитав
І знову тиша, а в душі нещастя,
Злочинцям на квартиру хтось вказав...

Задкуючи я повернувся до оселі
Від страху оковитої хильнув,
Всю ніч кошмари й жахи не веселі
Тривожили мене, як я заснув.

А вранці ледь піднявшись із дивану,
Пояснень що то було не знайшов
І наче введений життям в оману,
Я до дверей закритих знову підійшов.

Відкривши їх, я ледь не поперхнувся.
Про страхи вечора забувся в мить,
До радості мій розум повернувся.
Бо на порозі п'яний кум лежить...

-Чого ви, куме, вчора не сказали,
Що то Ви були? - двічі ж я питав...
Та від розчулення враз очі мокрі стали,
Як він сказав:- Та я ж кивав... кивав...

История cоздания стихотворения:

Колись давно почув цей анекдот,
Та вирішив вірша створити...
Хоч кумчик мій "почті нє п'йот"
Цей вірш я куму хочу присвятити