Отсутствует

Автор: Леся Леся
Тема:Стихи о природе
Опубликовано: 2024-03-28 08:05:09
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Горіхи

Горіхи розпустили чорні крила
( Воронячі!) на вЕльон  аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.

Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
Із них сповзла, і зародки охоче
Відкрили прийми цвіту непорочні,
І звісилась сережок бахрома.

В м'ясистому безпристрастному гіллі,
Що  викували дужі ковалі
Із чавуну, по жилах зціпенілих
Від коренів снага заструменіла,
Підтягуючи соки від землі.

І зрітимуть плоди, на юність схожі,
Що набухає жагою життя,
Яку щодня цікавить і тривожить:
- А завтра як? А вже сьогодні, може?
О, як бажання ті палахкотять!
Та прийде час, в долоні ляже кожен.
04.2023.

История cоздания стихотворения:

1

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 59

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 3.

Світлана Пирогова

Чудесний вірш. На моєму подвір'ї росте величезний горіх, якому більше 80-ти років. Його садив мій дідусь ще до Другої світової війни.

2024-03-28 14:21:32

Леся Леся

Дякую, Світлано! Бережіть свого горіха.

2024-03-28 15:25:56

Вокисон

Гарно, соковито.

2024-03-28 13:48:31

Леся Леся

Дякую!

2024-03-28 15:25:02

Омельницька Ірина

Не перестаю дивуватися чудовій образності ваших віршів, Лесю. Гарно!

2024-03-28 09:01:23

Леся Леся

Дякую, Іро, за підтримку!

2024-03-28 11:16:18

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений