Автор: Ян Галль
Тема:Историческая проза
Опубликовано: 2023-08-14 12:56:25
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Велики поразки "непереможної та легендарної". Аустерліц.

Вирішальна битва армії Наполеона Бонапарта проти армій третьої антифранцузської коаліції відбулась 2-го грудня
1805 року по григоріанському календарю. Яка в ряді битв  при Гавгамелах та при Каннах є яскравим прикладом  
вирішальної перемоги армії, яка мала меншу чисельність (73 тис. французів проти 85 тис. коаліції - 60 тис. росіян і
25 тис. австрійців), але завдяки героїзму особового складу, таланту та рішучим діям полководця отримала
беззаперечну перемогу над більш сильним (потенціально) суперником. Командувачем австро-российської армії
бувМихало Голеніщев-Кутузов (татарин), корпусами командували генерали Дохтуров (росіянин), Багратіон
(грузин), Ланжерон (француз), Пржибишевський (поляк), Коловрат (українець), Мілорадович(серб), гвардійским
резервом командував Великий князь Костянтин Павлович (тобто зі всіх генералів тільки один був росіянин).
У австрійців командували князь Йоганн Ліхтенштейн і генерали Веройтер і Буксгевен. Обідва імператори коаліції;
Олександр і Франц знаходилися в четвертій колоні. Загального плану битви у союзників не було, одної думки теж
не було і єдності само собою. І імператори, і генерали відносились до Наполеона зневажливо. Австрійці хотіли
охопити французів з флангів, а росіяни, як і сам Кутузов нічого не хотіли, полагаючись на "руський авось". Ця
баталія отримала назву "Битва трьої імператорів" і закінчилась ніщівною поразкою коаліційної армії.   Наполеон
своїми маневрами ввів союзників в оману, розвалив охоплюючий наступ коаліції і викинув частину австро-
російських військ на замерзлі ставки, а там знищів їх артелерійським обстілом, решту армії добила кавалерія
Мюрата. Недаремно Маленький Капрал був талановитим артілерійським генералом.
Кутузов, побачивши мождивість поразки, відправив Олександру рапорт про відставку, а потім його ще й поранили.
І вони побігли  разом з  Цралем далеко і довго аж на самий кінець географії. Антифранцузська коаліція після
ніщівної поразки перестала існувати, а Наполеон Бонапарт з тріумфом ввійшов в Відень. Але заздість та ненависть
російскої "еліти" вирісла до небес і набула ступеню неймовірної фрустрації. Особливо у Олексашки І, який все своє
життя мріяв стати героєм, але по всім статтям програв це звання якомусь там нізькому корсиканцю. І стало йому
від цього дуже прикро, що аж в носі засвербіло. Панымаэш?! Ось така вона Любов на все життя, панове!
Далі буде.

Серпень 2023 року.

История cоздания стихотворения: