Автор: Шухевич
Тема:Военная проза
Опубликовано: 2024-02-06 10:36:41
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Лист татові 🕊️

Тату... За цей час, за цей нестерпно довгий рік,  багато що змінилося, але сум за тобою ні на хвилинку не
припинявся. Кожного дня я чекала твого смс, яке так і не надходило. Досі не звикла, що ти дуже далеко..
Я знаю, що в цей суворий день ти сидиш на одній із хмар  і наглядаєш за нами. Знаю, що хотів би
спуститись до нас, та не можна, бо звідти, де ти, немає  повернення. Але , як я завжди казала раніше, що
ми обовʼязково всі зустрінемось. Тобі доведеться лише почекати.
Я добре памʼятаю той момент, коли був початок повномасштабної, тоді ми всі спускалися у підвал при
кожній повітряній тривозі. Перше березня, початок весни. Я добре памʼятаю, що у той день ти спустився до
нас, сказав, що йдеш воювати.  І згадавши, тепер я розумію,  що у той момент усередині мене щось
потухло. Тепер зрозуміло про що мій внутрішній голос давав імпульси.
Що тільки за цей час не проносилося у моїй голові.. Іноді мене дійсно затуманюють дивні думки. Бо іноді я
знов і знов починаю думати: як саме це сталось? що саме було на полі бою? що ти відчував, коли
безжальний шматок осколка пробив твоє тіло? І я не знаходжу конкретних відповідей. А потім розумію, що
не хочу цього знати. Досі маю відчуття, що це не зі мною. Що це сталося не з нами. Що ти живий, але у
гарячих точках, на виїзді. Та цей виїзд триває нестерпно довго... Ти десь там... Там, де нема поруч нас.  
Я знаю, що за цей рік безліч разів ти був біля мене.
На мій випускний з бакалаврату в урочистому залі було досить багато людей, місць майже не було. Але біля
мене було пусто. Його ніхто навіть і не намагався зайняти. І я знаю, що то ти сидів поруч. Бо ми з тобою
домовлялися, що ти відпросишся приїхати у цей день. І ти виконав свою обіцянку. Ти був біля мене. І я
завжди відчуваю твою присутність у важливі для мене дні та миті. Нехай так і буде. Бо з тобою мені
спокійніше. Бо я знаю, що ти оберігаєш мене і підказуєш правильні рішення.  
А ще я продовжую твою справу, ставши волонтером. Навіть не уявляєш, наскільки в мене багато знайомих у
формі, і у кожному я намагаюся розгледіти тебе. Але таких як ти немає. І більше не буде... Вірю в те, що ти
даєш мені сили працювати для майбутньої перемоги, бо я майже не втомлююсь. Хтось хвалить мене у
коментарях, хтось спиняє на вулиці, що б сказати: «дякую за працю», але я б так хотіла, що б хоча б
декілька слів сказав мені саме ти, бо всі мої старання на твою честь. Я не роблю це для того, аби хтось мене
хвалив. Я роблю це за покликом своєї душі. І я так сподіваюсь, що ти пишаєшся мною…  
Мій біль виливається у вірші. Вірші, які я присвячую тобі. Я знаю, що тобі це подобалось і ти завжди мені
відповідав "Молодець, доню. Дуже гарно. Люблю тебе". І я здійснила твою мрію. До твоїх роковин я
випустила збірник своїх віршів, які я присвятила тобі. Ти завжди в мене питав: "Чому не надрукуєш свою
книжку?". Я завжди віджартовувалась.  Та сьогодні я зробила це. Тобі. На твою честь. Для тебе.
Минув рік, а я досі пам’ятаю твій голос, наче чула його вчора. Я досі пам’ятаю твій дзвінкий сміх, який не
міг обійти нікого стороною. Я досі пам’ятаю твої очі. І нехай моя пам'ять мене ніколи не підведе, бо спогади
про тебе – найдорожче, що в мене залишилось. Скільки б років мені не було, де б я не була і щоб зі мною
не сталось - я завжди сумуватиму.
Спи, тату. А я буду боротися і надалі за нас обох. ❤️

История cоздания стихотворения: