Нет статуса

Автор: Шухевич
Тема:Военная проза
Опубликовано: 2024-03-01 12:32:12
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Тільки скажіть мені, люди добрі, як можна забутися ось ті кляті кадри з Бучі, Бородянки , Ірпеня та

Прийшов час змиритися
з тим, що тій частині українців, які живуть у війні і війною
прийдеться тягти не
тільки себе, але й ту частину українців, які живуть у паралельній реальності.
Навіщо кричати після
кожного влучання ракети, де гине багато людей оце «не забудемо чи помстимося» якщо реально половина
тих самих
українців закриває телефон і вже забулась.
Тоді про яке «помстимося»
йде мова?
Тільки скажіть мені, люди добрі, як можна забутися ось ті кляті кадри з Бучі, Бородянки , Ірпеня та
Маріуполя ?
Як можна забути фото,
на якому вся сімʼя від
малого до великого лежать
в рядок повністю роздягнені зі звʼязаними руками, ногами і ротами і простріляними головами?
Як можна забути
зґвалтованих дівчат на очах їхніх батьків, а потім вбитих підвішаних
на деревах?
Як можна забути
розстріляних в машинах дітей і ту червону прострілену шапку Єлисея?
Як забути, скажіть, того хлопчика, який посивів,
бо на його очах гвалтували маму?
Як забути хрипи
війського, якого різали
на камеру по шматках?
Як забути того хлопчика
Сашка, якого шукала вся
країна, але марно, бо його вбила срана *осія?
Як забути крики і сльози дітей, батьків і дружин, які щодня хоронять своїх рідних?
Як забути десятки тисяч
депортованих дітей?
Просто поділіться цією пігулкою • • •
Як таке забути? . . .
І я не знаю, що гірше: що такі люди залишаються досі в Україні і роблять
вигляд, що все ок.
Чи що в таких людей
дійсно коротка
пам'ять. . .
Скалічені морально, обпечені чи з протезами
Герої повертаються в суспільство, де вони
просто втрачають
розуміння, на якому світі
вони знаходяться.
Мені було б соромно дивитися в очі їм , якби
я мав таку ж коротку пам' ять.
Мені, чесно кажучи, навіть роблячи багато,
всеодно соромно дивитися
їм в очі. Бо моє «багато» ніколи не співставиться з
тим, що роблять вони.
І що втрачають вони.
Це наш спільний біль.
Наші спільні рани.
Наша спільна ненависть.
Наша спільна відповідальність.
Якщо хтось вже забув, що було на початку і відбувається щодня, мені вас щиро шкода,бо ваші рожеві
єдинороги розстануть в той момент коли ракета долетить у ваш дім чи коли ваших рідних заберуть на фронт
.
Або коли цей фронт прийде під ваш дім, бо ви вибрали позицію безвідповідального громадянина.
Бережіть нерви.
Але тренуйте пам' ять.
Сталь не загартується,
бо в грудях занадто пече.
Але бажання приєднатися до безвідповідальних теж
не з'явиться.

История cоздания стихотворения:

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 51

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 1.

Людмила Варавко

Болюче...
Помилуй нас , Господи ! Прости наш народ , врозуми нечестивих сусідів , відкрий їм, що вони творять велике зло мирним людям. Зупини це горе ,Боже праведний ! Помилуй Україну!

2024-03-01 13:20:01

Шухевич

В цьому,Господу,наша допомога потрібна...

С русскими не о чем говорить!

С русскими не о чем говорить -
Их надо бить, а потом добить.
(Знаю, глагольная рифма - грех.)
Всех? Да практически, в общем, всех.
Хоть исключенья, конечно, есть,
Только их можно по пальцам счесть -
Несколько тысяч на всю страну,
В коей все прочие - за войну.
И, как показывает опрос,
Уровень "прочих" опять возрос.
И не надейтесь, что вся вина
На телевизоре - ни хрена!
Каждый, как я объяснял стократ,
Верит лишь в то, во что верить рад.
Каждый насильник, убийца, вор,
Каждый мучитель и мародер
Стали такими не потому,
Что телевизор у них в дому!
Вовсе не в Путине их беда -
Были такими они всегда,
Он лишь позволил им быть собой.
Завтрашний путин - средь них любой.
Питерский гопник, артист, певец,
Ректор, корректор, работник ТЭЦ,
Даже учитель и детский врач -
Каждый - подонок, холуй, палач!
Так что не надо, друзья, "ля-ля",
Будто бы жертвы они Кремля;
Не дикари рождены вождем -
Вождь дикарями всегда рожден!
А разевающему хайло,
Чтобы вещать, что не в русских зло,
Что, мол, лишь Путин-Шойгу-Лавров... -
Бейте по морде, не тратя слов!

Ю. Нестеренко 24 марта 2022

https://zbut121.livejournal.com/104946.html
https://poets.at.ua/publ/nashi_stikhi/s_russkimi_ne_o_chem_govorit/2-1-0-2466

2024-03-01 14:49:57

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений