Нет статуса

Автор: Шухевич
Тема:Военная проза
Опубликовано: 2024-03-03 10:09:04
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Може хоч трохи, стане соромно....

.....не добрий вечір, Баштанка!
Сьогодні, після  того, як мій підрозділ,  виконали бойове розпорядження,  командир відпустив на ніч додому
помитись, поголитись, щось попрати і побути трохи з родиною.
     Я вирішив спершу заїхати в наш бювет, взяти БАКЛАЖКУ хорошої води, бо на Херсонщині   трохи
вапнякова і багато осаду виходить, потім болить печінка. Розумію, що вечір суботи і скоро зачинять бювет.
Розумію, що хтось може з роботи (хоча люди стояли знайомі, які не працюють з 8 до 18 ), я запитав хто
останній і...ніхто не запропонував без черги, хоча бачили, що стою в чоботях і брудненькій військовій формі
!!!  Самому без черги проситись не хотілось, бо стояв в черзі,  ще один військовий.
    Просто вказали в кінець черги, шукай крайнього ( а було більше 10 чоловік ).
      Чекати на баклажку води, втрачаючи дорогий час, який хочеться віддати сім'ї не було бажання. Та і
прикро, що вже забули, про солдат!!! Прикро не за себе, я не схудну. Прикро за нас військових. Чим
дальше війна, тим ми  нафік  вже не потрібні !!! І це не тільки в нашому місті,  це вже по всій Україні, ось
така вже вдячність...
     P.S.пишу не для того, що б мене чи іншого військового зустрічали з "червоною доріжкою, як пише пан
Александр Гатальский а для того, щоб цивільні подарували нам саме дорожче, в даний момент для нас це-  
Час!!!  (Бо "ВЧОРА ", вже не буде, а "ЗАВТРА" - може й не настати...)  Час, який хочеться провести з
родинами, з нашими дітками чи онуками. Дали б нам більше часу, для насолоди побути в колі родинного
гнізда. Адже потім знову "туди", а ГОДИНУ вирвати наприклад,  для черги по воду- це розкіш, яка відбирає
можливість  наобніматись з маленькими донькою чи сином, з онуками ( в кого є) які щодня дорослішають, а
ми втрачаємо моменти їх дитинства...(
https://www.facebook.com/groups/656599102555295/permalink/933118548236681/  ).
        Тому може прочитають ті, хто стояв в черзі. Може зрозуміють.  Може хоч трохи, стане соромно....

История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 17

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 0.

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
Рекомендации УПП
В прямом эфире
Каждый добавит цвет,
Каждый сыграет роль,
Лишь не погас бы свет,
В этом ли жизни соль...?

Кто - то из них мажор,
С ним веселей идти,
Кто- то из них минор,
Слезы всегда в пути.

Столько веков и лет,
Лиц бесконечный круг,
Кто - то оставит след,
С музыкой, слившись вдруг,

Кто - то слова поймет,
Да напишет тома,
Кто- то Грааль найдет,
Алая в нем вода.

Даже, кто очень зол,
Серость плеснет на холст,
И не поможет зонт,
Жизнь станет из полос.

Кто - то всегда в войне,
Там его кайф влечет,
Сгинет, как тень в огне,
Это его зачет.

Время рекой течет,
Снова в глазах весна,
Только лишь Звездочет,
Знает – «Всё – кутерьма..»

Не грусти, Мишик.. Что суждено пройти.. пройдешь....
Рецензия от:
Музонька
2024-04-29 16:11:46
Желаю здоровья и новых побед над собой Михаил! :-)
Рецензия от:
Мишигас
2024-04-29 15:56:54
С днём Раждения!
Рецензия от:
Мишигас
2024-04-29 15:53:33
На форуме обсуждают
Рок, це те, без чого мені дуже важко. Завжди слухаю. А якщо сил замало - навушники, на повну і... батарейки заряджаються.)(...)
Рецензия от:
Молчаливая
2024-04-29 14:55:02
Люблю рок-музику. Люблю слухати Фреді Меркурі. Обожнюю  Believer.

Людмила Варавко, дякую вам за "тепло душі". 

Я неадекватна людина, т(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-04-25 11:58:28
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.