Автор: Шухевич
Тема:Военная проза
Опубликовано: 2024-03-03 10:53:48
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Санька Мандарин

- В мене є Санька Мандарин - розказую я подрузі, - який навчив мене танцювати незалежно від того радість
на душі чи смуток.
Бо я завжди любила танцювати і навіть якщо чула гарну звістку - то бігом танцювала, а потім вже
нормально спілкувалась.
Просто, якщо чула гарну звістку по телефону, то просила зачекати і відкладала телефон (щоб не хекати в
трубку, бо одна незнайома жінка в мене якось спитала: "Чим ви там займаєтесь, доки я чекаю?! Я чула як
ви ХЕкаєте!!!")
Я танцювала коли поступила до технікуму і в Університет, і коли на картку приходили гроші, коли мені
давали якусь знижку, і коли купувала нову одежинку.
Я танцювала коли той хлопець, що мені подобався 5 років нарешті помітив мене і запропонував
зустрічатись, а я запросила його на власне весілля в якості гарного гостя і ще запросила його друга, бо він
вищий і з ним буде гарно танцювати моїм дівчаткам.
І коли мені дарували квіти чи подарунки - танцювала. І коли батьки обіцяли повезти на море чи до бабусі.
А Мандарин навчив мене танцювати коли боляче...
Я тоді розлучалась і плакала.
А він сказав - то потанцюй!!
- Як?? Сама?
- Ну хочеш я приїду?
- Приїдь. Я куплю мандарини )))
Санька дуже любив мандарини...
Ми танцювали з ним, коли мені чи йому було кепсько і радісно.
Він навчив мене, що сумний танець може бути непомітний іншим...
- Тобі не обов'язково кружляти і виробляти па, ти можеш просто йти і думати, що ти танцюєш... І замість
піруетів обходити двіччі чи сто раз дерева чи ліхтарі...
- Найкраще танцювати сумний танок під дощем - він скриває сльози...
- Добре, якщо є хтось з ким можна розділити в танці смуток, але й сама ти можеш це робити всюди...
- Танок не буває недоречним...
Мандарин загинув. Він не був військовим, але не зміг не піти в ЗСУ, коли орки напали на Київ.
До цього він багато допомагав волонтерам, розбирався в різних електронних штуках, замовляв найкраще
ціна-якість. Вчив інших.
І став Воїном. Пішов з друзями Телефонував мені інколи і я танцювала від щастя, що живий...
А потім чула, що загинув...
Не хотіла вірити...
Вчора на вечір мені потрібно було пофарбувати коси і я відмінила всі зустрічі.
Але телефонний дзвінок з незнайомого номера:
- Тань, я від Саньки Мандарина. Ви де?
- На Теремках..
- О! І я близько. Зустрінемось? В мене мало часу, я проїздом...
- Звісно!
Він подарував мені троянди, що пахнуть як влітку.
- Блін, це була така задача! Я обійшов купу магазинів і вже не вірив що такі є!
- Санька?
- Загинув... ((( Просив, як хтось буде в Києві знайти тебе і подарувати троянди, що пахнуть не хімією...
- ООО, я завжди так казала ))) Потанцюємо?
- Як? Я не вмію! Я грязний! Ви в білому пальто...
Ми танцювали просто на тротуарі - дівчина в яскравій шапці з квітами і стомлений Воїн.
Я плакала, але не хотіла, щоб сльози були на щоках і підняла очі до гори..
а там мільярди зірок...
- Боже, зірки, як на морі колись!!!
Він теж задер голову:
- Дивись, одна моргнула!!
- То Санька нас бачить!!
- Точняк Саньок!
Повний армійський рюкзак стояв осторонь. Люди нас обходили і обертались подивитись, як ми кружили на
місці, задерши голови...
- Троянди неймовірні! Дякую!
- Я хотів мандаринові.. Але не було.. Ці трішки схожі...
- Ти голодний? Я пригощу! Чи до нас може забіжиш?
- Ні, я мчу. Дякую за танок! Я ще ніколи не танцював на вулиці, з незнайомою дівчиною, під зірками...
- Це Санька навчив мене... Він був справжнім другом стільки років...
- А ти навчила його посміхатись, коли страшно чи боляче. І вірити в дива і твої молитви!
- Бачиш.. не допомогли молитви...
- Там не було шансів - фугас.. Вибач, я погнав, бо комендантська, мені треба виїхати з міста і домчати.
Бувай.
Обняла. Перехрестила.
Йшла додому зробила світлину для Саньки.
Може йому з неба не дуже добре видно, що я посміхаюсь.
Він так любив, що я вміла розповідати найболючіше з посмішкою. Вчився в мене... Опанував це..
Навчив і друзів.
Вчора було дуже боляче, що загинули наші хлопці з 73ї бригади. Декілька човнів з Воїнами заради
чергового відосика лідора і фото нашого прапора на окупованій частині суші...
Я весь день думала про це.. А потім зустріч і квіти від Мандарина. І я написала пост про те що за 11 днів
наші приговорили 13 ворожих літаків і "ПОТАНЦЮЄМО"???
Декілька людей написало мені, що не час танцювати, коли хлопці гинуть..
Можливо й так..
Не час жити, танцювати, планувати... Але тоді не переможемо.
Бо це шлях до зневіри.
Ми з Санькою Мандарином вивели іншу формулу:
Якщо ти ще живий - живи! Танцюй! Кохай! Воюй! Допомагай! Смійся! Плач! І постійно роби крок за кроком
до мети.
Зневіра вбиває і допомагає ворогу, як і страх.
Тому я вірю в Перемогу і в наших Воїнів ЗСУ.
Тому я намагаюсь економити на собі і донатити на Армію.
І робити іншим свято.
І підтримувати тих, кому важко.
А Санька Мандарин все це бачить і підморгує з неба.
І просить вас в пам"ять про нього танцювати..
Коли боляче і коли радісно..
Обняла!
#Дубровська #Мандарин

01.03.2024 Київ
Tetiana Dubrovska Тетяна Дубровська Tainka Dubrovska

История cоздания стихотворения: