Автор: Шухевич
Тема:Философская проза
Опубликовано: 2024-03-29 08:49:30
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

То виходить нас вчили з дитинства ненавидіти українців?...

Польська пані в Канаді: «То виходить нас вчили з дитинства ненавидіти українців?... Але вчили ж»
ЧЕТВЕР, 28 БЕРЕЗНЯ 2024 12:40
Прозріння на Великдень


Устина волонтерить і в Канаді, і в Україні: а тим часом -- творить
Це допис Устини Стефанчук – креативної волонтерки з Канади, яка має там домогосподарку чи
прибиральницю родом із Польщі.

Вчора Устя опублікувала розповідь, яка зараз розходиться мережею.

Розповім вам історію для роздумів.

Устини Стефанчук мешкає в Канаді
Час від часу, коли я вже зовсім завалена роботою і не маю змоги дихнути, я запрошую чистити хату одну
паню. Звати її Ольга і за іронією вона полька.

Іронія полягає в тому, що у 90их моя мама прибирала в Польщі у польської пані ( досі памʼятаю її імʼя –
Івонна). Ця Івонна ставилася до мами як до недолюдини, як другого сорту, як не просто до прибиральниці,
як до української прибиральниці….

Мама це терпіла майже рік, щоб могти щомісяця передавати мені автобусом з Перемишля пакунки з
йогуртами, польською шинкою і іншими смакотами, які були єдиним, що я їла, бо я до них звикла.

 

Я вже колись писала, що в середині 90-их, кількома роками раніше я жила і ходила до школи впродовж
майже двох років в невеликому містечку під Варшавою (то окрема історія, радше, позитивна).

Але повернімося до пані Ольги.

Почну з того, що я дуже поважаю її працю і намагаюся це всіляко підкреслювати, як і те, що я вдячна пані
Ользі за допомогу і змогу вправляти свою польську.

Вона взагалі дуже кумедна – проста жінка з польського гуральського села, яка вже майже 20 років в
Канаді, але досі англійською не розмовляє.

Оця її простота вона дуже своєрідна, бо втілюється у чесності, яка межує з грубістю.

 

Наприклад, якось вона прокоментувала кількість картин в нашій хаті, мовляв забагато мотлоху) Ага,
Кричевського і Криволапа ))

 

Або якось іншого разу вона щось прокоментувала про моє сиве волосся, я ж віку її дітей, я ж ще дуже ( бгг)
молода, чому я себе старю, - допитувалася жінка.

Тобто, якісь такі необдумані, простацькі коментарі, які мене не ображають, і на які я, справді, навіть не
звертаю уваги, але які присутні щоразу.

Вчора я її, з нагоди Великодня, пригостила пляцком з кавою і вперше за весь час, я нічого не читала і не
мала клієнтів, то ж могла сісти і собі з кавою. І от вона випалили зі своєю звичною безпосередністю:

«Пані Юстина, ви і пан Міхал найбільш освічені українці, яких я знаю, ви більше подібні на польських
аристократів, ніж на українців.»

Я спиталася, а які на її думку мають бути українці.

Вона відповіла, що все її життя, ще в Польщі існувала думка, що українці то задрипанці «дзяди» (вона
сказала), такі жебраки, неосвічені і некультурні, які більше пасують до Росії, ніж до Європи.

Я спитала її як багато таких українців вона реально бачила?

Вона замислилася і відповіла, що жодного мабуть, бо навіть пані, яка доглядала в 90 в них в родині дитину,
мала консерваторську освіту і була українською скрипалькою високого рівня ( я одразу знову згадала мою
маму і Івонну ).

Пані Ольга задумалася, довго шпортала свій пляцок, а тоді видала найбільш несподівану думку.

«То виходить нас вчили з дитинства ненавидіти українців? Ну не те, щоб всіх вчили. Але вчили ж. Була в
повітрі ця думка.

 

І ми це впустили в своє серце (як всі польки старшого середнього віку вона побожна), ми дозволили гріху
ввійти в нас і навіть не розуміли, що то гріх говорити несправедливо погано про ближнього».

 

Ми обидві мовчали.

 

«То чим ми відрізняємося тоді від москалюв, їх так само з дитинства вчать ненавидіти»

Її ця думка так збентежила, що я вирішила повернути її до реальності і заспокоїти. Ми ще трохи попили
кави, поговорили про плани на свята і вона пішла.

Насамкінець, вже в дверях, вона виходила, а тоді затрималася і поставила свою руку на мою, якою я
тримала клямку, щоб закрити двері.

Це було і вибачення, і сором, і біль.

 

А ще це було збіса зворушливо і дало мені якийсь внутрішній спокій в контексті історії із зерном і інших
польських антиукраїнмьких випадів.

Бо у вихованні шовінізму і українофобства між Росією і Польщею таки дійсно є багато схожого. Різниця в
тому, що з поляками ще можна про щось говорити, а москалюв треба просто ….

На фото я сивоволоса і горда))



Радіо Трек: НОВИНИ. Джерело: https://radiotrek.rv.ua/blog/polka-v-kanadi-to-vihodit-nas-vchili-z-ditinstva-
nenaviditi-ukrayinciv-nu-ne-te-shchob-vsih-vchili.-ale-vchili-zh_323831.html

История cоздания стихотворения: