Автор: Світлана Пирогова
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2024-02-23 08:49:19
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

До українців. Вірш Віктора Баранова.

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:
Де той рік, де той проклятий тиждень і день,
Коли ми, українці, забули, що ми українці?

І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється,
І що ми на Вкраїні — таки український народ,
А не просто населення, як це у звітах дається.

І що хміль наш — у пісні, а не у барилах вина.
І що щедрість — в серцях, а не лиш у крамничних вітринах.
І що є у нас мова, і що українська вона,
Без якої наш край — територія, а не Вкраїна.

Я до себе каже і до кожного з вас — Говори!
Говоримо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!
Запитайте у себе: відколи, з якої пори
Почали українці себе у собі забувати?

Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття,
У якому свідомості нашій збагнути незмога,
Чим солодший од меду нам видався чад забуття
Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога.

Українці мої! То вкраїнці ми з вами, чи як?
Чи в "моголах" і вмерти судила нам доля пихата?
Чи в могили й забрати судилось нам наш переляк,
Що розцвів нам у думах смиренністю "меншого брата"?

Українці мої! Як гірчать мені власні слова…
Знаю добре, що й вам вони теж — не солодкі гостинці.
Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,
Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.

Я вже й сам ладен мовить: "Воно тобі треба?.. Стерпи!"
Тільки ж хочу, вкраїнці, спитати у вас нелукаво:
Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи?
Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?

То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря,
І хіба не зотліє на тлін українство між нами,
Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря
Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами?

Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.
Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.
Тільки хто ж колись небо нахилить до Ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна…

История cоздания стихотворения:

Вірш написаний 35 років тому, але актуальний і досі.
Баранов Віктор Федорович — український письменник (поет, прозаїк, перекладач).

Голова Національної спілки письменників України (із жовтня 2011 по липень 2014), головний редактор літературного журналу "Київ",
віце-президент Товариства "Україна-Румунія", член Комітету з присудження щорічної премії Президента України "Українська книжка
року".

Віктор Баранов народився 14 жовтня 1950 р. у с. Кривуші Кременчуцького району на Полтавщині. Закінчив Кривушівську 8-річну школу
(1966), Кременчуцьку середню школу №10(1968).

1974 року закінчив філологічний факультет Київського університету ім. Т. Шевченка. Працював на видавничій роботі.

З 1983 року він працював секретарем Національної спілки письменників України, а 19 листопада 2011 р. його було обрано головою
спілки. Він змінив на цій посаді Володимира Яворівського, що очолював Національну спілку письменників України протягом десяти років.

Віктор Баранов також був головним редактором літературного журналу "Київ", віце-президентом Товариства "Україна-Румунія".

Письменник Віктор Баранов брав участь у зустрічах із читачами (1985, Тернопіль, Бережани; 1987, Тернопіль, Бережани, Підволочиськ),
святах літератури "Золота осінь" (1985, Тернопіль, Теребовля, Чортківський район), "Тернопільська весна" (1989, Тернопіль, Бучач,
Збараж), "Медобори" (1996, Збараж, Ланівці), "Хліб України" (1997, Тернопіль), відзначенні 70-річчя від дня народження Р. Андріяшика
(2003, Тернопіль, Борщів).

Помер уранці 30 липня 2014 року у віці 63 років у Києві після тривалої тяжкої хвороби. Похований на Байковому кладовищі (ділянка №
33).