Автор: Черная Симфония
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2010-08-14 16:41:56

українське

Вона в мене є, розташована зліва, під серцем -
Розтрощена трохи, розбита, розкрита, розрита...
Шепоче в ночі в очеретах маленьким озерцем
Й скрипить попід тином старим дерев'яним коритом.
Така собі знищена, тиха, маленька сновида,
На пальчиках ходить і дмухає сонно на свічки
Неначе, як тікет в метро, їй хтось ніжності видав,
Щоб завжди носила в долонях, в губах, в передпліччі.
Всміхалась у небо й стояла на всіх підвіконнях,
Сумною волошкою — очі, мов ті пташенята...
Так буде завжди, до нестями, до болю, споконвік,
Хоч як вони будуть її до землі вигинати...
Хоч як будуть мучить, карать, розбивати, калічить,
Хоч в землю зариють, хоч витруть з усіх географій,
І вирвуть із сердця безжалісно, рвучко, навічно -
Вона оживе, стане храмом, величнішим із парафії -
Господніх вселеньских храмів, що вічно живуть під сонцем,
І квітнуть, і квітнуть, і квітнуть на всіх українських віконцях,
І ниють тобі під ребром
На добро. На добро. На добро.

Blacksymphony, rewind

История cоздания стихотворения: