Батл 1203 "Колір світанку"

Там розпал кімерійського літа,
Де цикади дзижчать без кінця,
І ховаються, сонцем зігріті,
В запашній гущині ялівця.

В росах квіти купаються з ранку.
Йде по сходинках зоряна мить,
А в очах її - колір світанку,
Як безкрайнього неба блакить.

Там в міжгір'ях шумлять водоспади,
Вітер свіжу вологу несе.
Зустрічай свого серця відраду -
І навіки забудеш про все.

Заплела вона в коси тумани,
Орхідеї рожевої цвіт.
Спів пташиний в могутніх платанах
Кличе душу дівочу в політ.

В'ється плющ понад схилами раю,
Стелить килим шовковий до ніг,
А в діброві на неї чекає
Той, що вірність коханню зберіг.

Просинаюся знов від торкання твоєї руки.
Обіймаєш мене так чуттєво і так обережно...
Я тремчу, наче вперше, хоч разом — багато років
І в обіймах твоїх розумію: ця ніжність — безмежна...

Неважливо, що дощ тарабанить вимогливо в скло.
Ця негода — повір, десь далеко, в примарному світі.
Пам'ятаєш, як там, в нашій юності тепло було?
Так і зараз тепер, не втомились життю ми радіти...

Поцілунки вплітаються в ранок, у вир почуттів —
Проганяємо морок, що ллється похмурою тінню...
Нам так тепло удвох, що не треба чарівності слів —
Хай співає нам дощ за вікном серенаду осінню...