Батл 1308 "Весь мир - театр... (с)"

Режиссёр подсказывал, только я не слышала,
перепутав действия и забыв сюжет...
Вверх рвалась душа моя, птицею над крышами,
неумело падая под прицелом бед.

Но, почистив пёрышки, гордая и смелая,
белоснежной горлицей вновь взлетала ввысь,
называли все меня в детстве королевою,
да не королевскою оказалась жизнь...

Приоткрылся занавес. Свет слепит над сценою.
Благодарны зрители - мне кричат: "Держись!"
В душах наших кроется целая Вселенная,
жизнь, что нам дарована, не сыграть "на бис"...

Саморобні ввімкнені софіти,
вже до мого виходу – хвилина.
Наспіх за лаштунками підшита
бутафорська сукня «старовинна».
Це прем’єра драмгуртка у школі,
це іде у нас (з аншлагом!) п’єса,
Згідно з роллю – чи велінням долі? -
я – опальна падчерка-принцеса.
Крок на сцену – наче в ополонку,
та мости вже спалені за мною!
Я під кожним словом монологу
підпишуся власною рукою!
Це – моє!
Це щойно десь взялося.
Зріло у душі, і випадково
плутаних думок різноголосся
вперше відлилось у форму слова!
Не могли ви чути це раніше!
Не повірю, що б там не казали!
…Вибухає оплесками тиша
із шкільної актової зали.
...Шелест целофановий букетів
ще у вухах, поки йду зі школи.
Спить принцеси сукня у пакеті
із червоно-білим «Coca-cola».
Сніг в обличчя, під ногами слизько,
тіньовий театр під ліхтарями.
…І так важко грати роль дівчиська
із кінця цього століття драми.