Батл 1762 "Осінь"

Різнобарвний безмежності світ...
Небосхилу видніється просинь.
Павутину блискучу в політ
виряджає стурбовано осінь.

В позолоті журливих дібров
пломеніє вогнем горобина.
Де блукала босоніж любов,
поросла жовтозіллям стежина.

В загадковість омріяну крок:
зустрічає туманність серпанку,
падолистом кленових зірок,
прохолодою сивих світанків.

Невагомо злітає душа,
з журавлиним проноситься клином:
пригадає, під рими вірша,
незабутнє кохання, єдине.

Золотятся деревья вдоль трассы,
Янтарем отливает роса,
Календарный листочек "октябрь",
И печального цвета глаза

Небо серое ждёт по привычке грозу
И уныние в воздухе кружит,
Солнце лучиком греет скупую слезу,
И немножечко голос простужен

Отрывной календарь на кухонной стене
Шелестит своим желтым листочком,
Я все жду, что ты сердцем прижмешься ко мне
Напиши мне хоть парочку строчек

Свежий яблочный сок, тоже цвета "янтарь"
Пьёт запачканный рыжий мальчишка
Бабье лето стоит, паутинка летит,
Крепкий чай, не дочитана книжка

Осень цвета "янтарь", тоньше стал календарь,
Золотится, играет природа
Все теплее пальто,в голове все не то,
На душе все прохладней погода ...