Батл 2112 "Любовная лирика"

Ти мене запитай,
Я тобі відповім,
Де річок зупинилося плесо.
Де веселковий край,
Над волоссям сідим,
Поміж горами котить колеса.

Я відкрию тобі,
Таємницю ночі,
Віям снів розстелю пасовище.
Де заграли пьянкі,
Бузинові квітки,
У вині перезрілої вишні.
Де дощі як роса
І як скло небеса.
Де кохання моє чорноброве.
КалинОві вуста,
Неслухняна коса,
Що по грудях стікає в долоні.

Ти мене запитай
І тобі відповість,
Із тенетів солодких серденько.
Буде тьохкати - знай,
В мапи безліч доріг,
Та твоя є - єдина рідненька...

____________________________________

Просинаюся знов від торкання твоєї руки.
Обіймаєш мене так чуттєво і так обережно...
Я тремчу, наче вперше, хоч разом — багато років
І в обіймах твоїх розумію: ця ніжність — безмежна...

Неважливо, що дощ тарабанить вимогливо в скло.
Ця негода — повір, десь далеко, в примарному світі.
Пам'ятаєш, як там, в нашій юності тепло було?
Так і зараз тепер, не втомились життю ми радіти...

Поцілунки вплітаються в ранок, у вир почуттів —
Проганяємо морок, що ллється похмурою тінню...
Нам так тепло удвох, що не треба чарівності слів —
Хай співає нам дощ за вікном серенаду осінню...