Батл 2126 "Осенний романс"

Разминуться в пространстве и времени
так легко и банально, мой друг,
плачут души ночами осенними
в лабиринтах вселенских разлук.

Не срослось, не сложилось, так выпало -
не с тобою пошла к алтарю,
дождь по крыше морзянкою исповедь
барабанит... Мне слышно - люблю...

То ли степ, то ли рэп - мне без разницы...
Ну, уж точно не Бах, не Сен-Санс.
Так надеюсь, mon cher, что понравится
сей дождливый нелепый романс...

Летить осінній лист і падає додолу,
а з ним мої думки кружляють на вітру.
Ніяк не відпущу надію захололу —
із пам'яті ніяк тебе я не зітру.

Розчісують вітри хмаринам сиві гриви,
злітає із небес легкий осінній блюз.
І знову дощ мені наспівує мотиви,
з якими я в імлу минулого дивлюсь.

Палають у лісах барвистих снів пожежі.
Цей тихий листопад тривожить душу знов.
Навіщо ми удвох втопили у безмежжі
всю ніжність й теплоту довірливих розмов?

Дивлюсь, як знову лист із сумом ліг на землю...
Мій спогад, як акорд, підсилює журу.
Чому не разом ми? — питаю я даремно.
Із пам'яті ніяк тебе я не зітру...