Батл 2439 "Де вчора мрii – дii бойовii"

Жалi, жалi, як гострi леза в серцi,
Спотворенi земля i небо, небо,
В якому смерть бiжить по чорнiй стежцi,
Протоптанiй гарматами до тебе…
Де вчора мрii – дii бойовii,
Де вчора тиша, там запеклий бiй,
I заповзають в душу, наче змii,
Спотворення життя жалi, жалi…
Знеголена, знекровлена надiя
Вiч-нА-вiч iз жорстокiстю вiйни,
Мiй ворогу, як щедро вона сiє
Тобi iз чорними стежинами лани…
Прийдуть жнива, i буде в душах спека,
Така, що достоїть до зливи слiз
За тим близьким, що так пiде далеко,
За тим далеким, що не стане скрiзь…
…В вiнку терновiм з чорними стрiчками
Народу доля наймичкою йде
На тi жнива, яких ми не чекали,
На ту вiйну, що всюди i нiде…
…Жалi, жалi, жалi, жалi, як леза,
Жалi, як змii з жалами вини!
Цвiте калина i шумить береза
Бiля могили братньoi вiйни…

Лежа в гнилом окопе
Ты понимаешь вдруг,
Что главное не деньги
И не любовь подруг,
Что главное не слава, не орден, не погоны,
Что главное вернуться живым из этой зоны.
Что дома ждут и любят, и должен ты вернуться
И что тебя дождутся…
Во что бы то ни стало…
Конечно же дождутся!
И вдруг тебя не стало…