Батл 2718 "Галатея Далі "

Тріщини дзеркала щемом роїлись
І вигинались по колу.
А на картині – жіночна наївність,
Очі опущені долу.

Вилиці ніжні та губи чуттєві
Бите люстерко змінило.
Так Галатею, а, може, і Єву
Кинула пристрасть в горнило.

Пряди закручені зміями в’ються ,
Ніби в Медузи Горгони.
Тільки незмінним навік зостаються
Світло-небесні півтони.

Сонце розбилося дрібно до пилу,
Мріє по скронях гуляти.
Сферне напруження не зачепило
Брови високо підняті.

Дзеркало рух іскрометний прискорить,
З центру здіймаються вихри.
А на чолі відбивається море -
Ніжно-блакитне і тихе.

Геній любов розтинав на мікрони,
Ту, що була, як Везувій.
Так Галатея – Пігмаліону
Вічно у сферах позує.

Я сегодня ловлю голубое
На белилах Мане,
В сажах Гойи
И на суриках в свитках Востока
Глубина голубая высОка
И небесно нежнА свысока…
Между нами поющая птица,
Что уже в небеса не стремится
Из цветущего сада л и л о в ы м
по мертвеющее серым ветвям…
Я сегодня ловлю голубое
В крыльях бабочки, в краешке моря,
И в задуманном мире Дали
Голубой подмалёвок любви
Переводит испанский на русский… и
молчит...

...В тишине голубой растворяются звуки и души,
И взлетает земля на ангельских крыльях послушать
Всех, кто замер и стих на её позвонках,
Красотою, как кровью стекая, в стихах...
И меняет свет цвет тишины лишь собой...,
Чтоб спасительной стать для всего красотой,
Пересчитанной каждой песчинкой-песком,
Новым солнцем взойти под стопою теплом
На любви распростёртые тени,
той, которой молчит в холсте
Гений…