Батл 2796 "…и снова о жизни"

Шарик улетел в небо голубое,
детство пронеслось, как весной ручей,
юность утекла (времечко благое),
с музами кутил, а теперь – ничей.

Жизнь берёт своё, опыт закаляет.
Глядь – уж мир вокруг поменял окрас,
cбились силы зла в золотую стаю,
каждый чёрту кум, молод и клыкаст.

Учат не тому в школах для элиты,
слишком хорошо нехорошим быть.
Я же за троих оказался битым,
но не растерял боевую прыть.

Веру сохраню, чтоб с надеждой вместе
правду отыскать, возродить себя.
Укрепляет дух мой нательный крестик,
хочется летать, бренный мир любя!

Від першого крику свого до останнього слова
ми зразу і набіло пишемо "книгу" буття.
На кожній сторінці — цвітіння мети як основа.
Чернеток немає, в минуле нема вороття.

Помилка у запису? Що ж, це із нами буває.
Замало ще досвіду. Будемо далі "гребти".
І кожен із нас свій сюжет наготовлений має.
І кожен із нас хоче вдалу розв'язку знайти.

З початку "роману" — ми впевнені, жваві, веселі,
просіює решето розуму купу ідей...
Все швидше і швидше кружляють подій каруселі,
та з кола не зрушиш простих дерев'яних коней.

Що в світі добро, а що зло — осягаємо з часом,
твердіше рука і рядочки лягають рівніш.
Та згодом невдачі та розпач стають дисонансом,
й себе, як "письменника", більше та більше кориш.

Ось розповідь швидко приходить до сво'го фіналу.
І вже розумієш: бестселер не вийде ніяк.
Втішає едине, що в світі нема досконалих
й три крапки останні поставиш, як вічності знак...