Батл 2849 "С юмором о мечте"

Принца уже не жду, но волнует еще цокот копыт.
***
Ну где ты, мой рыцарь на белом коне,
неужто приснился мне только во сне.

Жестоко - все планы сгорели дотла,
от ярких надежд лишь чернеет зола.

Эх, губки чувствительны, дивная грудь...
А он не приехал хотя бы взглянуть.

Зачем же тогда родила́ меня мать?
Ведь мне лишь король подошёл бы под стать...

Я плачу, рыдаю, и в горле першит...
Вдруг слышу... Волнение... Цокот копыт!

Є у нас така Маруся-
Краща дівка на селі.
Що до неї пригорнуся,
Мав надії я малі.

Та сама зазвала в гості.
Це було для мене щось!
Почалося все із тосту:
-Щоб хотілось і моглось!

Як вона мене кохала!
Затискала між грудей!
Та було усе їй мало...
Божевільним був той день...

Втратив сили я під вечір.
Не дай боже то комусь.
Обійняв її за плечі:
-Вибачай мене, Марусь!

Ти - коханочка від богу!
Я про кращих і не чув...
Потім впав я на підлогу
І за мить уже заснув.

Уві сні я бачив борщик,
І Марусю звісно теж.
Ми від ранку і до ночі
Прокохалися без меж...

Так проспав зо три години...
Подає Маруся борщ:
-Знаймо жінку-українку!
Їж! Не впорався? Отож...

Я, поплентавшись додому,
В неба помічі просив,
Та збагнув, що лиш самому
Треба десь набратись сил.

Розпочав я тренування.
Гирю смикав, аж упрів,
Їв селеру, їв сметану,
І... вивчав життя котів.

Чую сили на підході:
-Я ж тобі влаштую рай!
Не змарную я нагоди.
Ну, Марусю, постривай!

Сам прийшов до неї в гості.
Буде те, що не збулось.
Знов з'єдналися ми в тості:
-Щоб хотілось і моглось!

Не було такого досі.
У коханні ми сплелись.
Що хотілось, те й моглося,
Це Марусі був сюрприз.

Накохалися по вінця...
-Ну, а де ж, Марусю, борщ?
Знаймо силу українця!
Знепритомніла? Отож...