Батл 2934 "РІДНА ЗЕМЛЯ"

Колись була там ходжена стежина,
Тепер росте спориш і лобода.
Зачахла від часу стара калина,
В струмку пропала чистая вода.

Немає стріх, зповзла гнила солома,
Подекуди стирчать лиш димарі.
Чи то від болю, чи від перевтоми,
Я плакав, в світлі ранньої зорі.

Так важко на душі раптово стало,
Навколішках я землю цілував.
Це тут моє дитинство крокувало,
Та я уже нікого не застав.

Село моє спіткала лиха доля,
Його на карті вже давно нема.
Нема кринички і немає поля,
Таке траплялось, мабудь, з багатьма.

А скільки їх затертих і забутих,
І хто зна скільки в небуття пішло?
І в час ,коли щастить мені, і в скруту,
Я зажди памятатиму село.
2014р

Забуті та невИзнані сьогодні,
Дві мальви в нас з'явилися раптово,
Як радісне дитинство загадкове,
Що криється у пам’яті в безодні.

Двір мальвами прикрашений повсюдно,
Дзвіночками пелЮстки й середина,
Високими, я їм - до половини,
Ховатися цікаво, там безлюдно.

Хоч дряпають зеленими серцями,
Навшпиньки піднімемося найвище,
Стебло неначе дзвоники колише.
Там всесвіту були ми посланцЯми.

Як славно виробляти з них прикраси,
З червоних пелюсток , або рожевих.
Дорослішання радість мигдалева
Була з варенням нам, дівчатам, ласа.

Дизайнерські поважною рукою
Тим мальвам доля видано - задвірки,
Прикрити на ландшафті закомірки.
Та квіти я любов’ю заспокою.