Батл 2935 "РІДНА ЗЕМЛЯ"

Колись була там ходжена стежина,
Тепер росте спориш і лобода.
Зачахла від часу стара калина,
В струмку пропала чистая вода.

Немає стріх, зповзла гнила солома,
Подекуди стирчать лиш димарі.
Чи то від болю, чи від перевтоми,
Я плакав, в світлі ранньої зорі.

Так важко на душі раптово стало,
Навколішках я землю цілував.
Це тут моє дитинство крокувало,
Та я уже нікого не застав.

Село моє спіткала лиха доля,
Його на карті вже давно нема.
Нема кринички і немає поля,
Таке траплялось, мабудь, з багатьма.

А скільки їх затертих і забутих,
І хто зна скільки в небуття пішло?
І в час ,коли щастить мені, і в скруту,
Я зажди памятатиму село.
2014р

Мій Києве, з тобою я навіки.
Тобі мій кожен день і кожна мить.
Ти для душі найкращі в світі ліки,
І нас з тобою вже не розділить.

Топтались по тобі ворожі орди
Від ханів до сучасних москалів,
Та ти вставав нескорений і гордий,
Моє найкраще місто на землі!

Ворота Золоті, Поділ, Хрещатик,
Каштани і Андріївський узвіз...
Всі пам'ятки твої і не згадати,
Лиш серцем прорости в тобі наскрізь.

А розумом тебе вже не збагнути.
Думки у вічність птaхами летять.
В тобі сплелись минуле і майбутнє,
І мить між ними - все моє життя.