Батл 3097 "Жизнь. Немного философское"

Черное-белое, белое-черное,
Там, за углом, переход,
Словно злодейка, мысль потаенная,
В спину толкает: Вперед!

Ей наплевать, полоса еще красная,
Визг тормозов, крик толпы,
Слышу я шепот: дороги ведь разные,
Не соскользнуть бы с тропы.

Белое-черное, черное-белое,
Серый пейзаж за окном.
Ярок зеленый свет. Перегорела я,
Стоит ли в стеночку лбом?

Від першого крику свого до останнього слова
ми зразу і набіло пишемо "книгу" буття.
На кожній сторінці — цвітіння мети як основа.
Чернеток немає, в минуле нема вороття.

Помилка у запису? Що ж, це із нами буває.
Замало ще досвіду. Будемо далі "гребти".
І кожен із нас свій сюжет наготовлений має.
І кожен із нас хоче вдалу розв'язку знайти.

З початку "роману" — ми впевнені, жваві, веселі,
просіює решето розуму купу ідей...
Все швидше і швидше кружляють подій "каруселі",
та з кола не зрушиш простих дерев'яних коней.

Що в світі добро, а що зло — осягаємо з часом,
твердіше рука і рядочки лягають рівніш.
Та згодом невдачі та розпач стають дисонансом,
й себе, як "письменника", більше та більше кориш.

Ось розповідь швидко приходить до сво'го фіналу.
І вже розумієш: бестселер не вийде ніяк.
Втішає едине, що в світі нема досконалих
й три крапки останні поставиш, як вічності знак