Батл 3148 "С упоминанием поэтов классиков"

Не кожен може народитись справжнім генієм,
Аби поезією славити віки.
Отак і я прийшов несхожим на Єсеніна
Кувати римою віршів свої роки.

Писати книгу почуттів про те, що думаю,
Про насолоди час і те, що так щемить,
І наповняти душі мріями і думами
Свого життя, що мчиться, як остання мить.

Не можуть бути в цьому світі тільки генії,
Тому і кожному життю – життя своє…
Не хочу бути я ні Блоком, ні Єсеніним,
Бо кожен має бути тим, ким справді є!

Обыденность заела,
И скука удручает.
До гения нет дела,
Лишь был бы полон чайник.

Поэт душою рвался
Сквозь тучи в омут ведьмин.
Как с солнцем повстречался
Он с музою последней.

Две ямочки на щёчках
Глаза заворожили,
А смеха ручеёчек
Потёк по вялым жилам.

Любить, звенеть гитарой,
Роман* рождая, верить,
Божественная Лара
Ждёт у закрытой двери.

Любовь бескомпромиссна...
Дитя и душу выжег
Застенок сталинизма.
Не отреклась, чтоб выжить.

А после снова встреча,
Любовь и долг – в скрещенье.
Ведь их не время лечит,
А медных** губ сожженье.


*говорится о романе Пастернака «Доктор Живаго»
** губ моих медь – из стихотворения Пастернака