Батл 3150 "О наболевшем"

Я не люблю: ни жаркую погоду,
Когда от зноя плавятся мозги,
Ни дни, когда совсем нельзя лезть в воду,
Когда темно и не видать ни зги;

Когда метель за дверью воет, вьюжит,
Кругом дожди сплошные и ветра;
Малеча в доме плачет и канючит,
Мрачнее тучи тёща и жена;

Невесты стонут, матери и вдовы
От холодящих душу новостей
О смерти самых близких, про оковы
Попавших в плен своих родных, друзей.

Я не люблю: ни власть людей имущих –
Нет разницы при этом кто они;
Ни тех, без меры всё и вся крадущих,
При этом остающихся в тени;

Кто наживается на всём, что может –
На горе, радости, любой беде…
Когда же ты, о, справедливый Боже,
Порядок восстановишь на земле?

Сторінки книги писані рукою,
життя свого минулого гортаю.
Рясні нотатки по краях каймою
та між рядків з ретельністю читаю.

Сліди від сторінок бентежать звісно,
їх волею позбавитись прийшлося.
Хто знає, може видалені вчасно,
на щастя їм заміни не знайшлося.

В главі, де вписані шалені мрії,
впізнати тяжко свій невдалий почерк.
В тремтінні рук нестримані надії,
лилися на папір в безсонні ночі.

Охайно вклеєні листи тобою,
співавтор, свідок радощів й печалі.
Все про любов, лише твоїй рукою...
Та не написано, що буде далі.