Батл 3151 "Зов, позов, клич"

Прошу, поклич мене! Поклич у далечінь,
Де ніжні хмари горнуть зорі світанкові,
Де є роздолля почуттів і світ любові –
Прозорий світ відвертих слів і розумінь.

Поклич у Всесвіт, де немає серцю меж,
Де нескінченність – путь любові та кохання,
Й двох пташенят веселих радісне плекання,
Які кружляють в синяві небесних веж.

Прошу, поклич мене! Поклич у спомин днів,
Поклич туди, куди несли тебе вітрила,
Коли своїм серденьком ти моє зустріла,
В місця, де ллється пташенят веселих спів.

Прошу, поклич мене! Я так цього хотів...

Каміння падає у горах –
Відлуння!
Гуркоче водограй суворо –
Відлуння!
Коли мене ти звеш у лісі –
Відлуння!
Моя любов – найкраща з істин –
Відлуння…
Чому її не чуєш зовсім?
Відлуння?
Розлуки камінь кине осінь –
Відлуння!