Батл 3163 "Любов як сон."

Я від снів втікала боса,
схолодніли ноги в росах,
умивалася сльозами
зранку з болем до нестями
Так душа моя палала,
бідна прихистку не знала.
Я прокинулася пізно
вскочивши в капкан залізний,
пересуди із плітками
кровоточили краями.
Не від снів та не від тебе,
утікала я від себе.
Це була не мить, безмежність.
Не лікується залежність
від шаленої любові,
в снах, як замальовках долі
безкінечного мовчання
непробудними ночами.
Бігла, бігла й зупинилась,
зрозуміла, що наснилось...

Под сенью ивушки волнистой
Скрываюсь от потуг дождя.
Вот тротуар «горошком» выстлан,
Грозу напрасно жаждал я.

Напрасно ждал любви ответной,
Она обходит стороной.
Томит меня молчанье лета
И взгляд беспечно-озорной.

Зорит любовь, как наваждение,
Болит разлукой. Ну, и пусть!
Мечусь, в моей душе смятенье…
Пойдут дожди, и я очнусь.