Батл 3208 " …наверно это любовь…"

Я думал, что тебя не встречу,
пройду касаясь не замечу,
но видно Богом суждено
вкушать влюблённости вино.
Не замечать красавиц статных
и добрые стихи писать,
воображением играть
и избегать особ развратных.

Я думал – трудно полюбить,
и, вспыхнув, только этим жить,
но благосклонная судьба
даёт мне шанс познать тебя.
И новизну любви и страсти,
доселе не владевших мною,
дышу и брежу лишь тобою,
навек отдавшись этой власти.

Мій подих злітає у синю блакить,
Мов дим, розчиняється вітром,
Здіймається, квітне і знову летить,
Мов птах самотою розбитий.

Тернистим шляхом, повз берізки гнучкі,
Крізь верби й високі тополі,
Летить над водою, в сліпу далечінь,
Мов птах із полону на волю.

До тебе летить, але вітер німий
Всі сили його відіймає –
Якби ж то ти знала, як важко мені,
Коли тебе поруч немає.