Батл 3296 "О ВАВИЛОНЕ"

Попелом вітер сіє довкола,
мармур розтертий в пісок.
Ворони кружать в небі по колу —
впав на коліна пророк.

Вкрилося небо чорним угаром —
Сонце сховалось під спід.
Вам цього доста? Вам було мало...?
Ось вам від вічності слід!

Хто спонукав вас нищити рівних?
Хто запрягає братів?!
Хто б’є по спинах родичів вірних —
ніби безправних скотів?

Вбита гординя променем з неба —
величі башта пуста!
Влади хотіли? — Так вам і треба…
Бачиш їм віра не та!

Згине імперія в мороці з часом —
Гідність здолає кордон.
Знищить Господь збожеволівшу расу…
Ім’я її Вавілон!

Я дивуюсь
Дуже щиро,
Як могло так
Статись,
Що народ
Єдиним ділом
Міг увесь
Зайнятись!
Будувати
Усім разом
Велику
Споруду -
Як єдино,
Роботящо
Марнувати
Днину
Не в скандалах
І крадіжках,
А усім
Та дружно
Потрудитись
Ще так добре,
Що стало,
Аж дивно
Для Самого
Най-святого
Бога Саваота!
Алегорія
Про мову,
Що не розумілись,
А скоріше
Всього
Люди та
Перетрудились!
Та не мали
Часу зовсім
Й словом
Спілкуватись!
Там споруда
З етажами -
Тяжко
Розібратись,
Де, куди
І як то далі,
Що і як робити,
Чи то злізти,
Чи то сісти,
Чи наверх
Залізти!
Розуміння
Перестало
Працювати
З ними!
Єдність
Думки
Перестала
Рухати
Всі днини!
От біда і їх
Нагнала,
Що робити
Будем?
Тут рядки
Про єдність
Думки -
В‘яжу
І складаю,
А сама про
Україну
Нашу
Вболіваю!
Треба, треба
Нам єдино
Всім
Попрацювати,
Один одного
Триматись
І не розкидатись
По етажам,
По маєткам,
Бога
Не гнівити!
Будувати
Одним духом
І щасливо жити!