Батл 3300 "Зимнее, снежное"

Пригоща мене кавою лагідний вечір,
В небесах завмирає утомлений час,
За холодним вікном білокрилі малечі
Янголятами сніжними сходять до нас.

І у кожні сніжинці душа виняткова —
Заповітний кришталь в повіванні зими,
Від тепла ніжних рук у безмірній любові
Вони тануть без тями так само, як ми.

І таких, що літають сьогодні — не буде,
Будуть зовсім інакші, також не такі,
Бо сніжинки усі — особливі, як люди,
З візерунками долі у кожній душі.

Манна небесна сипле, сипле,
вкриває землю спозаранку..
Куди не гляну біле поле
і день, і ніч без перестанку.

Той снігопад взяв хуртовину
в пухнастій пачці на пуантах,
не зупинившись на хвилину
крутив красуню в діамантах.

Іскрить та пахне чистотою
та кажуть люди, що негода,
хворіють певно сліпотою...
Красою вкрилася природа.