Батл 3302 "Осіннє"

Яскраві барви відійшли у небуття,
Осінній дощ тихенько грає блюз на скрипці,
Розкішній райдузі немає вороття,
Тому такий сумний стук краплями по шибці.

І красень-вітерець не стримав почуттів,
Він Осені не встиг освідчитись в коханні,
Розкидав їй під ноги безліч пелюстків,
Але красуня швидко зникла на світанні.

Чудова музика, як поклик до життя,
Кохання вернеться, як тільки зайде сонце,
Чарівна пані знов прийде із небуття,
У новому вбранні постука у віконце.

Уходит октябрь, оставляя замёты
Из сохнущих листьев под стрехами клёнов,
То жёлто-янтарных, то жёлто-зелёных,
Оставшийся лист лишь небрежно намётан.

И ветер включился в игру красок, звуков.
Всё вторит любви, что последнею розой,
Стихов не дождавшись, безжалостной прозой
Придавлена к почве, и корчится в муках.

И просится жить так нелепо, натужно,
А поздняя осень никак не настанет,
Слезинки бегут по сосулькам платанов,
Стекают в прозрачное зеркало лужи.
Посмотришь. Нужен…