Батл 3308 "Ще один ЗИМОВИЙ ВЕЧІР"

Звивається, хурделить зимова карусель,
Сувої білі стелить поміж людських осель.
Я кільканадцять метрів ніяк не перейду,
Бо снігових заметів батиєву орду
Хтось вислав навперейми – затримати мене,
Ще й вітер вслід буремний – от-от наздожене!
З усіх сторін в обличчя колюче конфетті...
Та світяться і кличуть віконця золоті.
Там гострий запах хвої, неонові свічки,
Там, скучили за мною принишклі малюки.
Тож сірий морок тане, зникають сили злі.
Знов казочка різдвяна панує на землі.

Розкачуються гойдалки дерев,
Під вечір рвуться в небо каруселі.
То парк графітом чи то аквареллю
Нагадує видовище старе,

Коли нічого не було у нас,
А тільки мрії про яскраву зиму,
Яка впаде на душу незцілиму
І на газони паркових терас.

Удвох чекаємо на крижаний політ,
Що нас штовхатиме в намріяні обійми.
І змерзлі губи поцілунки приймуть
Дарунками від неба і землі.