Батл 3326 "Сильный ветер, буря"

Ворожий вітер гне дерева до землі,
Від жалю плачуть небеса, чорніють ночі,
Тремтять берізки боязкі в холодній млі,
Лиш мужній дуб стоїть — коритися не хоче.

Скажена буря не згаса та не згаса,
Шкребуть гілки у вікна, просяться до хати,
І гонять ворога блаженні небеса,
Бо в нашім краї він бажає царювати.

Та вранці сонячне проміння золоте
Злетить з небес та прожене ворожу силу,
Зазеленіє, заквітчає, розцвіте
Наш рідній край в благословенні небосхилу.

Якісь ви хвилі неспокійні,
якісь ви дивні, наче злі.
Об камінь б'ються ваші тіні —
ламають крила у пітьмі.

Чого ти вітер сієш смуту,
гойдаєш морем з краю в край?
Забудь навіки про спокуту,
за те, що баламутиш рай.

Там де любов — немає злості,
там навіть сонце не пече,
там ніч як день — приходить в гості,
там час в провалля не тече.

Живе там спокій безтурботно,
у тій блакитній глибині.
Там людям зовсім, не спекотно,
як тут у нас на мілині.

Нема на що огиді спертись —
здійняти в небо хвилі вал,
нема кому там в душу вдертись,
та розігнати гніву шквал.

На дні, на дні лежить кохання,
не в тій бурхливій марноті,
у водах повного мовчання,
у тій бездонній чистоті.