Батл 3331 "ЛИЧНОЕ"

Ти принесла у світ, ці ніжні відчуття…
Вони розтоплять лід та подарують радість…
Давно вже сталий слід на кризі вівтаря —
мороз схопив в полон мою квапливу старість.

Ти запали вогонь в моїм невтішнім світі
та подаруй ковток цілющої води.
Нехай прийде тепло з не заперечень митті
й розплавить сиве скло холодної пори.

Я, відчуваю день в його прозорих шатах,
відлунням б’є спокута у дзвони кришталю…
Нехай прийде весна, та знищить сірі грати!
Та прошепоче серце — Коханий я люблю!

Здалось на мить? А може доля це?
А може – це хвороба тимчасова,
яка накрила серце так раптово?
В пустелі наче квітне деревце.

Добро так випромінює лице,
малюють сни яскраві візерунки.
Солодкі, недосяжні ці стосунки
замкнули світ в омріяне кільце.

Як пестить, кличе лагідне слівце
та образ ніжність не за що дарує.
Бо мабуть його серце також чує
душі дихання з милим вітерцем.