Батл 3385 "Необычные сльози"

Янтар балтійський… підвіконня, —
Камінчик жовтої роси.
Ранковий дар з глибин бездоння
В обіймах мідної сльози.

Медова крапля, що застигла
У лоні матінки Землі.
Небесна злива в море змила,
Сліди залишив льодяні…

Солона хвиля не вмовкала,
Невпинний в спину підганяв…
Так вічність диво гранувала,
Скував в кришталь холодний жар.

Тепер лежить на підвіконні
Медово – зоряна краса,
Прозора крапля на долонях —
Маленька сонячна сльоза!

Обетованный край боится слёз.
Калейдоскоп времён – зимы и вёсен
Страдающих в забвение забросил,
Где бледные серёжки у берёз,
И фейерверк цветущих абрикос,
Отсутствие на улицах ворон,
И день то ль укорочен, то ль продлён.

От равнодушья спячки я спасу
Полупрозрачно-лунные нарциссы,
Барвинок в тополином закулисье,
И вьюшки-розы раннюю «лозу».
А позднюю любовь от безрассудств
Навряд ли мне удастся уберечь,
Откинув годы с выпрямленных плеч.