Батл 3389 "Поєдинок із собою..."

Якого чорта! Знову білий стяг
я підіймаю та здаюсь без бою...
Загублена в придуманих світах
блукаю поряд з хибною нудьгою.

Бої без правил... Хто там вболівав,
аплодував, свистів, кричав шалено?
Хто подих свій відверто тамував,
або напроти тупотів скажено?

Оточений туманом ринг життя
у поєдинку вперто із собою.
З великим оберемком співчуття,
в байдужості прихованій юрбою.

Приймає рішення життя моє,
на п’єдестали ставить чи коліна?
А сумнів, наче дикий звір снує…
Остання в чашу падає краплина.

За лаштунками сцени --
знервований актор:
шалене серцебиття,
затиснуті лещатами сумнівів
скроні.
Не вдалася роль?
Але ж зал
сповнений оплесками!
Простої вдячності від глядача
акторові?
У запалі відчуття
чогось небаченого раніше?
Ні! Ця тендітна жінка
у першому ряду!
В її очах
під час гри
він побачив цілий світ:
і всепоглинаючий смуток,
І радість, яка раптово вибухає,
розсипаючись міріадами зірок,
і стрімкість водоспаду,
і жагу перетворити на краще світ
і себе у світі...
Геть сумніви!
Витер піт з чола,
гордовито розправив плечі.
На сцену!
Прожити, як і задумав,
Велику Роль,
нехай до болю вразливого
і підтятого сумнівами,
але з полум"яним серцем,
Великого Актора.