Батл 3391 "На пасху"

Та що казати тим хто жили
В ті рокові для нас часи.
Він не питав, за що Іуди?
Вони кричали — Розіпни.

То нелюбов їх роз’єднала —
Жага й невпинна круговерть.
Гордині янголи повстали,
Подарували людям смерть.

Безжальний млин та смуга чорна,
сухе, несіяне зерно…
Невпинно труть пекельні жорна
Все те, що зрощено було.

Погасла Зірка на Голгофі!
Покинув Землю Божий Син.
Закрив Ісус блакитні очі,
Розправив крила чортів млин...

Які думки — такі ми люди,
Куди ведуть — туди йдемо...
Ми наче загнані в никуди,
Таврують нас, нам все одно.

Що породили — будем мати!
Любов — це зовсім навпаки.
Коли на тобі божі знаки,
Полюбиш все, що навкруги.

Ісус живий та буде жити!
Хто дарував той, не вкраде!
Хто не вбивав — не буде вбитий!
Хто возлюбив той, не помре!

Пройшовший біль, поневіряння,
Пізнавши яд черствих сердець,
Простивши зраду та знущання
Господніх намірів творець!

Тоді рождЕнний та надалі…
ЗрощЕний правдою в віках!
Розп’ятий в муках та печалі,
Воскреслий в праведних серцях!

Сьогодні настрій, як ніколи:
Нарешті справжня вже весна!
Попрокидались мухи й бджоли:
Бач, на стіні біля вікна
Сидять і гріються на сонці,
Прозорі крильця їх тремтять...
В блакитній неба ополонці
Серед хмаринок мерехтять
І тануть розпачі серпанки –
Їх сонце світлом поглина.
Цього травневого світанку –
Натхнення в серці глибина...
І линуть великодні дзвони
У далечінь п'янку небес...
Невтримна радість, ген, в усьому:
Христос воскрес! Христос воскрес!