Батл 3410 "Просто прогулянка"

ПРОСТО ПРОГУЛЯНКА
Кульбабки – морем обабіч стежки…
Каштанів свічки, вільхи сережки…
Черемха квітне духмяно-білим,
лиш абрикоси вже цвіт згубили.
Лишилась зав’язь, щоб стати згодом
налитим сонцем рум’яним плодом.
Голубкам сивим хтось кинув зерна…
У брижах злегка блакить озерна –
вітрець недбало голубить плесо…
Біжить мій ровер-прудкі колеса.
Біжить назустріч стрічка асфальту
крізь трав весняних зелену смальту.
Зелена смальта у жовті цятки…
Крутіть педалі, невтомні п’ятки!
Так любо стало усе обабіч!
Вклонюсь привітно отій кульбабі…

Хмари важкі розпливаються небом чорничним.
Травня закрай то темніє, то світиться звично.
Зав’язі вишні дають перетворення гронам.
Зріє мій сум поруч з ними, він понад законом.

З яблунь рожевих злітають вінки пелюсткові.
Дощик травневий із вітром неначе у змові,
Тишу раптову на вулиці він порушає.
Бачиш, весною знайомих у мене немає.

-Вже не сумуй… все складається в схему мережив,-
каже Аліса, ступаючи тихо за межі.
-Ти в задзеркаллі, та магія весен всесильна,
Небо засяє, і стане душа твоя вільна.