Батл 3434 "о голубях"

Голубина зграя сіла на подвір’я,
Вуркотіли дзвінко, дзьобали насіння.
Походжали жваво, тріпотіли крила
У танку єдналась голубина сила.

Сизокрилий голуб походжав зухвало,
Ввічлива голубка дзьобала по мало.
Він розправив крила, набундючив груди,
Ніде було дітись та й втекти нікуди.

Вуркотіла разом на подвір’ї зграя,
Певне то весілля, хто там його знає?
Чи єднання чисте, доля хай пізнає
В спогад цього дійства радість не минає.

У високім небі сонце усміхнулось,
Хтось зрадів відверто, а комусь гикнулось.
Радість то, чи горе, чи мені здається?
Рано, чи то пізно все пройде - минеться…

Позднее утро. Луна не растаяла,
Призраком светится в сини отчаянно.
Тянутся ветки берёз стародавние,
Чтоб задержать дня и ночи свидание.

Ты, уходя, оглянись на мгновение,
Вспомни меня восхищённо-весеннюю,
Общее лето, где розы цветущие,
Нашей любви озорное могущество.

Август кончается. Движется маятник,
Розы тускнеют и, кажется, маются.
Горечь скрывается в дубе раздвоенном,
Стану в расщелину, может, спокойней там.

Голуби гнёздышки строить надумали,
Странно, ведь ветры холодные дунули.
Знать, голубиной любви продолжению
Осень дарует благословение.