Батл 3441 "Осінній єтюд"

Що сталося, що сталося? Вже пожовтів бузок,
Багряне стало листячко, жовтенький моріжок.
Пожмакана травиченька, скрипить стара верба.
Це Осінь вже підкралася! І де ж вона була?
За ставом біля пагорбу самотній дуб стоїть,
Як рекрут на годиннику вартує час століть.
За дубом тим ховалася й чекала на свій час
Чарівна дивна Осінь уже іде до нас.
Осіннім свіжим подихом вже віє навкруги,
Не витримав могутній дуб такоі боротьби.
Покручене все гіллячко, побагровів листок,
Вже поржавіли жолуді та й падають в ставок.
Старий пеньок заплутався у трав"яній росі,
І Осінь ми побачили у всій її красі.
Опоясана туманом, в сукні золотистій,
А на шиї з павутиння й з ягідок намисто.
Цілу нічку у садочку Осінь чаклувала,
Подарунки до візочка щедро пакувала.
Яблука та груші,вишні та горіхи,
Сливи,дині,кавуни й меду для потіхи.
А під ранок до ставочка Осінь поспішає,
Водичкою вмивається й коси заплітає.
Підганяє Осінь кобилу хвостату,
Щоб привезти подарунки у кожную хату.

Попід липами та кленом
На асфальті мокрі плями.
То стікав туман даремно,
Не зберігся в порцеляні

Неба димчастого знизу,
З листопадним візерунком.
Назбиравши з листя, хмизу,
Осінь бавиться із трунком.

Випиває по ковточку,
Бо його занадто мало.
Та вже близько до дзвіночка,
Щоб зима розчарувала.

З палих ягід горобини
Вже пролита кров осіння.
Мчать хвилини швидкоплинні…
Наче смерті потрясіння,

Відлетить у вирій всесвіт.
Восени це неважливо,
Досить нам із вітром бесід
Та жалю берез тужливих.