Батл 3442 "Осінній етюд"

Що сталося, що сталося? Вже пожовтів бузок,
Багряне стало листячко, жовтенький моріжок.
Пожмакана травиченька, скрипить стара верба.
Це Осінь вже підкралася! І де ж вона була?
За ставом біля пагорбу самотній дуб стоїть,
Як рекрут на годиннику вартує час століть.
За дубом тим ховалася й чекала на свій час
Чарівна дивна Осінь уже іде до нас.
Осіннім свіжим подихом вже віє навкруги,
Не витримав могутній дуб такоі боротьби.
Покручене все гіллячко, побагровів листок,
Вже поржавіли жолуді та й падають в ставок.
Старий пеньок заплутався у трав"яній росі,
І Осінь ми побачили у всій її красі.
Опоясана туманом, в сукні золотистій,
А на шиї з павутиння й з ягідок намисто.
Цілу нічку у садочку Осінь чаклувала,
Подарунки до візочка щедро пакувала.
Яблука та груші,вишні та горіхи,
Сливи,дині,кавуни й меду для потіхи.
А під ранок до ставочка Осінь поспішає,
Водичкою вмивається й коси заплітає.
Підганяє Осінь кобилу хвостату,
Щоб привезти подарунки у кожную хату.

Граница тумана проходит за лесом,
Там небо упало вуалью-завесой.
Оттуда нам осень несёт неуют,
Ветра и дожди, листопадный салют.

Но вдруг запестрело среди изумрудов,
То астры глазастые вновь безрассудны
В стремлении выжить, поддержка – дожди.
Ты с холодом, осень, прошу, подожди!

Находки, потери, разлуки и встречи…
От летней хандры бабье лето излечит,
Тоска улетит паутинкою ввысь…
Но осень крадётся, как хитрая рысь.