Батл 3446 "Дари Осені"

Жовта Осінь на городі закружляла в хороводі,
Чути крики журавля, пахне м"ятою земля.

Біля стежки бурячок, під"їда його жучок.
А там далі біля дров тріснув жовтий помідор.

Розстовстів наш баклажан, посинів його жупан,
Собою милується, ніяк не вгамується.

Зеленіють огірочки, так і просяться до бочки,
А під тином квасолиння заплуталось в павутинні.

На городі в нас не пусто, розпустилася капуста,
Хрустка, соковита й дощами умита.

Біля клуні холодок, зелені росте рядок,
Кріп, петрушка та шпинат, буде запашний салат.

Під стріхою часничок перев"язаний в пучок.
Ще й в"язка цибулі в золотій кошулі.

Як-же гарно на городі! Вже й картоплю на підводі
Кобила хвостата підвозить до хати.

Накрапає дрібний дощик, будемо варити борщик.
Овочі з городу, яка насолода!
кінець

Зоря у вересні стає
примхливою, як ніжна пані,
чарує небо, заграє
із сонцем в золотій крисані*.

Яскраве світло сонце ллє:
на довгі виноградні лози,
в яких вирує божоле
та інших вин бурштинні сльози;

на жовте, прибране як слід,
колюче вересневе поле,
що горде за багатий хліб,
який подарувала доля;

на сад, де груші аромат
відчутніше стає надвечір;
на плахту райдужну Карпат;
на Святогір'я лик старечий.

Пожовклий лист на бистрині
пірнає в річку прохолодну.
В осінній чистій глибині
величність бачу сил природних.