Батл 3459 "На мить до дитинства"

На мить до дитинства
потрапити хочу,
у час без турбот і
замріяних днів.
Щасливі побачити
батьківські очі,
що радо мені дарували
цей світ.
Так хочеться знов до
старої тополі,
якій відкривала
секрети, думки.
С повітряним змієм
гасати у полі
й пампушки гарячі зі
столу тягти.
До річки босоніж
упевнено бігти
і замки смішні
будувати з піску.
І сонячним променям
щиро радіти,
сусідських гусей
розігнавши в ставку.
Потрапити хочеться
знов до дитинства.
В "резинку" пограти
на нашім дворі,
в "розбійники", в
"хованку" чи
"королівство".
Бабусині хустки
вдягати старі.
Матусині шпильки
завжди приміряти.
Вдавати дорослу й
радіти в цю мить.
Косметику цупити і
фарбуватись,
та так, що здивований
був навіть дід.
На мить до дитинства
потрапити хочу.
У час без турбот і
замріяних днів.
Але час від мене
втікає охоче.
І тільки лишається в
пам'яті слід.

Забуті та невИзнані сьогодні,
Дві мальви в нас з'явилися раптово,
Як радісне дитинство загадкове,
Що криється у пам’яті в безодні.

Двір мальвами прикрашений повсюдно,
Дзвіночками пелЮстки й середина,
Високими, я їм - до половини,
Ховатися цікаво, там безлюдно.

Хоч дряпають зеленими серцями,
Навшпиньки піднімемося найвище,
Стебло неначе дзвоники колише.
Там всесвіту були ми посланцЯми.

Як славно виробляти з них прикраси,
З червоних пелюсток , або рожевих.
Дорослішання радість мигдалева
Була з варенням нам, дівчатам, ласа.

Дизайнерські поважною рукою
Тим мальвам доля видано - задвірки,
Прикрити на ландшафті закомірки.
Та квіти я любов’ю заспокою.