Батл 3466 "ОСІННІ КВІТИ"

Хризантеми, замріяні пані,
Коліжанки осінніх вітрів…
Ще цвітуть запізнілі, останні,
Всіх відтінків, усіх кольорів.

Відірвався листочок з тополі,
Покружляв, на секунду завис…
Хризантем на Співочому полі
Нині виставка – їх бенефіс!

В реверансах завмерли – «артисти»!
Посміхаються всім залюбки…
Нам на втіху створили флористи
З них мозаїки та килимки.

Плине човник в квітковому морі,
Монгольф’єр так і рветься в блакить
Хризантеми шепочуть лавсторі –
Переливом яскравих суцвіть.

Білий коник – зелена карета,
Вежа Ейфеля – справжній Париж!
Ніби ллються любовні секрети
З романтичних мансард та горищ.

Біла пара – з лебідкою лебідь –
Їх історія – вічна любов,
Що живе на землі та у небі,
І отут, серед парків-дібров…

Це останнє прощання із літом
Відпливає у осінь паром…
Хризантеми впиваються цвітом
На Співочих полях над Дніпром.

Отвергнутые звёздами сестрицы
С утраченной способностью светить,
Решили, чтобы выжить, превратиться
В лучистые прекрасные цветы.

Карминовые, розовые с белым,
Сиренево-лиловые цветут
Так искренне, загадочно и смело.
Взметнулся неожиданный салют!

Восторженность, заложенная в строчки,
И осень в завороженной душе
Сентябрьскую разлуку нам пророчат
На этом разноцветном рубеже.

Пусть срезанные астры на прощанье
Расцвечивают сумрачный маршрут
И будут обо мне напоминаньем,
Ведь звёзды запоздалые не лгут.