Батл 3467 "Різноманітність життя"

"Життя бентежне" - кажуть мудрі люди,
Воно перевіряє нас на міцність,
Ми намагаємось свій шлях збагнути,
Та замість ладу маєм хаотичність.

Хаос в думках. У душах страх та морок,
Ми наче ходимо весь час по колу,
Від вроку начепляли купу шворок
І боїмося заспівати соло.

Та так не можна! Ні! Не має бути!
У нас є мрії, віра та надія,
Розквітне у садах червона рута,
Великій Всесвіт сонечку зрадіє.

"Кохайтеся"! - нас закликає вітер,
"Любіть життя" - нам радить промінь сонця,
Он, на узбіччі, вже буяють квіти,
То вип'ємо нектар весни до донця.

Грізне обличчя осіннього неба
Нас спонукає на думи печальні.
Кутати плечі від холоду треба
Жовтій березі, що вітер качає.

Як Попелюшка, вбрання поміняла,
Так я міняю свої сподівання.
Зустріч залишиться вереснем сталим,
Там де тепло та взаємне кохання.

Жовтень прийде, принесе хризантеми,
Та не від тебе, колишній коханий.
Навіть такі жовто-білі тотеми
Не заспокоять душі моїй рани.

Я відпустила, пішов до світанку…
Вміти забути – чи Божа то милість?
Жовта береза в тенетах серпанку,
Як у майбутнє, в вікно задивилась.

Ніби в кіно, підіймає вітрила
Хмара і човен любові відносить.
Так вже буває, коли розлюбили
Жінка – коханого, вересень – осінь.