Батл 3487 "Про зиму"

Якась у нас неправильна зима:
грязюка замість снігових заметів.
І настрою зимового нема,
і приводу радіти – для естетів:

Все непривітне, сіре і сумне,
з дерев сльозами скапують тумани…
І мріється: ось-ось зима мине,
розпустяться фіалки і тюльпани.

Аж раптом – сніг! Лапатий і густий!
І вже не місто, а зимова казка.
Зима тихенько шепотить: «Прости,
пробач мене за витівки, будь ласка.

Я знаю, що характер мій не мед,
і що лиха буваю, і плаксива…»
Я мовчки загорнусь у теплий плед,
подумаю: «Яка ж зима красива…»

Всю ніч хуртовина молотить пшеницю
на борошно біле, пухнасте,
У небі печеться пласка паляниця,
аж шмаття летить попелясте.

Остуджує вітер іскринки у печі,
ганяючи дух небокраєм,
Вже холод такий, що пронизує плечі
та щічки рум'яні щипає.

А вдома кутя, тепла юшка з грибами
й цукерок солодких багато,
Он янголи скоро з пустими торбами
злетяться з Різдвом нас вітати!