Батл 3503 "Справжнє та фальшиве"

Між небом та землею, де догорає обрій,
Де все ще так важливо, де справжній навіть сум,
У щирості своїй слова відверті, добрі
Створили власний світ і свій чарівний струм.


Але той світ - крихкий! Так легко все зламати!
Беззахисний, слабкий, як листя навесні.
І не спитає він: "Ти бідний чи багатий?"
І сприйме почуття. І тихі, й голосні.


Та більшість омине його прості стежини:
Навіщо їм тягар від тих пісень сумних?
Від серця восени він дарував жоржини,
А людям краще тут, серед троянд скляних.


Їм до вподоби струм фальшивого катрена,
В якому сліз нема, а тільки штучний ґвалт.
І не сумують там вродливі манекени.
А замість справжніх слів - "подібні" і "на кшталт".

Грізне обличчя осіннього неба
Нас спонукає на думи печальні.
Кутати плечі від холоду треба
Жовтій березі, що вітер качає.

Як Попелюшка, вбрання поміняла,
Так я міняю свої сподівання.
Зустріч залишиться вереснем сталим,
Там де тепло та взаємне кохання.

Жовтень прийде, принесе хризантеми,
Та не від тебе, колишній коханий.
Навіть такі жовто-білі тотеми
Не заспокоять душі моїй рани.

Я відпустила, пішов до світанку…
Вміти забути – чи Божа то милість?
Жовта береза в тенетах серпанку,
Як у майбутнє, в вікно задивилась.

Ніби в кіно, підіймає вітрила
Хмара і човен любові відносить.
Так вже буває, коли розлюбили
Жінка – коханого, вересень – осінь.