Батл 3537 "Кохання"

"Моя кохана, квіточко весняна,
Грайливий погляд, очі волошкові,
Співаю, мила, я тобі осанну,
Та в сотий раз кажу слова любові."

"Коханий мій, без тебе я зів'яну,
Життя втрачає барви кольорові,
Не гріє сонце, ніч, чомусь, льодяна,
І квіти за вікном, мов паперові."

Він дивиться в її блакитні очі,
Не бачить зморшок. Досі ще кохає.
Вона сором'язливо щось шепоче,
До себе щастя міцно пригортає.

Вона і він. І небо. Ясні зорі.
Вона і він. Рука в руці навіки.
І чисті почуття, немов прозорі.
І хай співають голосно музики!

По мерке не сшит твой наряд подвенечный,
но в сердце в надежде горит.
Я верю, что счастье назначит нам втречу,
и небо прочертит болид.

Мы сами раскрыли надежде ворота,
горячую тройку впрягли.
Хоть чист горизонт, но мне видится что-то,
грозящее нашей любви.

Две верных подруги - любовь и разлука
мелькают пред нами вдали.
И верится мне, что волшебница Юко*
предскажет, где ждут ковыли**.

Большая наука - расслышать друг друга
сквозь бури житейских невзгод,
но эти подруги - любовь и разлука
окрасят и наш небосвод.

*Юко — загадочная, эксцентричная и могущественная волшебница. Она умеет предсказывать будущее
**Ковыль – символ одиночества и вдовства