Батл 461 "Патриотические стихи"

Александру Музычко
с позывным Белый или Консул...

Боясь украинских повстанцев ,
кагал лупатых самозванцев
в снега мордовских лагерей ,
где нет ни птиц и ни зверей ,

сослал семью , угодно богу ,
на много лет закрыв дорогу
в родимый край , где вишен цвет
и Черемош лобзает след

ноги , ступающей с любовью
по берегам , умытым кровью
ушедших дедов и отцов ,
спасавших дом от подлецов

и ненавистных вурдалаков...
горя живьём в крещёных хатах ,
молясь в заснеженных горах
о мирном сне и вольных днях .

Он не забыл родную мову .
Пройдя Афган , вернулся снова ,
взвалив на плечи автомат ,
в раскрывший пасть чеченский ад...

За кровь родни и горе предков ,
за память тех , кого не предал ,
крушил кремлёвский беспредел...
Считал , что здесь его удел .

Герой Чечни - Сашко Музычко ,
любивший волю безгранично ,
закрыл глаза от рук ментов .
Не нахожу приличных слов...
---------------------------------

Живемо не хлібом єдиним
Усі ми на рідній землі –
Людина іде до людини,
І радість несе, і жалі.

Хай людяність звичною стане,
Шанують старих молоді,
Хай вірною буде кохана,
Хай дружба не зрадить в біді.

У наших красунь-українок
Не втомиться голка в руках –
Розквітне хрещатий барвінок
З калиною на рушниках.

Ніколи нехай не зміліє
Народних пісень джерело,
Хай кожну дитину зігріє
Священне родинне тепло.

Хай буде навіки єдиним
Увесь український народ.
Всіх друзів вітай, Україно,
Жени всіх ворожих заброд!

Ми келих наллємо по вінця,
Нехай до нас гості ідуть,
У світі нехай українців
По щирій душі впізнають.