Батл 515 "О пороках человеческих..."

Ты мне врешь - я рисую картинки свои,
Я в тумане обмана устало бреду.
Только ты не молчи, говори, говори,
Нарисую огонь – в нем спасенье найду.

Я не сразу сгорю, буду медленно тлеть
И пытаться от правды отсеивать ложь.
Боль жестока, но нужно учиться терпеть.
Эту азбуку жизни нигде не прочтешь.

Закаленная лживым словесным огнем
Я в потоки холодных сомнений нырну.
Будет бой – буду я победителем в нём,
Ты меня не сумеешь отправить ко дну.

Коли дзвенять у церкві дзвони,
Бо служба Божа там іде,
Б’є під іконами поклони
Микола так, що лоб гуде!

– Всевишній, – просить, –
дай, будь ласка,
Хоч трохи світла у вікні,
Чи ти забув, що я на Паску
Постився аж чотири дні?

Я не грішу, зверни увагу!
Зроби, щоб я не бідував,
Щоб мав і гроші, і повагу,
Ще й небагато працював,

Щоб не пиляла жінка зранку
І не казала, що я «лох»,
До жінки ще додай коханку
І вдосталь часу для обох,

Коротше, дай мені, Всевишній,
Не будь скупим і не забудь,
Всього того, що в тебе грішні,
І не питаючи, беруть!