Обсуждение конкурсов-2

У голосуванні №3 (ВМ-5) пан організатор конкурсу, вперто не визнаючи, що деякі слова в живій українській мові не мають наголосу, дає свою схему:

10 г. !!!--!-!-! А де ж ті пілігрими? Їх нема…
11 г. -!!!-!-!-!- Один я в цім похмурім, сірім світі.
10 г. -!!!-!-!-! Піти не вийде, сили вже катма,
11 г. -!-!-!-!-!- душі скрижалі вже давно розбиті,
10 г. -!-!-!-!-! тримає долі тут мене ланцюг.
11 г. -!-!-!!!-!- Ганчір'я на мені та ще торбина —
10 г. !!!!-!-!-! це все, що маю. Хисту, як в хапуг,
11 г. !!!!-!---!- не дав Бог. За грошима біганина —
10 г. !!!-!!-!-! не те, у чому перший я в житті.
11 г. -!!!-!-!-!- Блукач я вільний. Мотлох не збираю
10 г. !!--!!!--! та побуту не раб. У небутті
11 г. -!-!-!---!- байдуже, без емоцій споглядаю
10 г. !!!!-!-!-! на світ, що тхне брехнею та гріхом,
10 г. !!-!-!-!-! та бій добра з буденним сірим злом…

Бачимо, що схему дуже засмічено. Якщо ж "мотлох не збирати", то маємо

01: 10 -! -- -! -! -! . . .c: А де́ ж ті пілігри́ми? Ї́х нема́…
02: 11 -! -! -! -! -!- . . I: Оди́н я в ці́м похму́рім, сі́рім сві́ті.
03: 10 -! -! -! -! -! . . .c: Піти́ не ви́йде, си́ли вже́ катма́,
04: 11 -! -! -! -! -!- . . J: душі́ скрижа́лі вже́ давно́ розби́ті,

05: 10 -! -! -! -! -! . . .k: трима́є до́лі ту́т мене́ ланцю́г.
06: 11 -! -- -! -! -!- . . L: Ганчі́р'я на мені́ та ще́ торби́на –
07: 10 -! -! -! -! -! . . .k: це все́, що ма́ю. Хи́сту, я́к в хапу́г,
08: 11 -! !- -! -- -!- . . L: не да́в Бо́г. За гроши́ма бігани́на –

09: 10 -! -- !! -! -! . . m: не те́, у чому́ пе́рший я́ в житті́.
10: 11 -! -! -! -- -!- . . N: Блука́ч я ві́льний. Мо́тлох не збира́ю
11: 10 -! -- -! -- -! . . .m: та по́буту не ра́б. У небутті́
12: 11 -! -- -! -- -!- . .N: байду́же, без емо́цій спогляда́ю

13: 10 -! -! -! -! -! . . .o: на сві́т, що тхне́ брехне́ю та́ гріхо́м,
14: 10 -! -! -! -! -! . . .o: та бі́й добра́ з буде́нним сі́рим зло́м…

Тобто ямб порушено у 8-у та 9-у рядках. У 8-у рядку формальна стопа хорея виникла через односкладове слово, що, разом з паузою після нього, не впливає на ритмічність вірша. У 9-у рядку двоскладове слово "чому́" поділено між другою та третьою стопою, й для ритмічності його слід би читати як "чо́му"
Але прислівники займенникового походження чого́, чому́, того́, тому́ завжди мають сталий наголос на другому складі – варіантності наголосу немає. То ж маємо похибку ритму – висновок організатора конкурсу "текст ритмічний" сумнівний, бо у купі неіснуючих спондеїв заховався той єдиний, що його варто було аналізувати.

Зараз на УПП проводиться конкурс "Українська літмайстерня - 10" (Бакхій). Як і раніше, пан ведучий пропагує своє бачення теорії віршування зокрема і української мови взагалі. Бакхій – то експериментальний поетичний розмір (у канонічних розмірах маємо лише один наголошений склад у стопі), написати ним вірша важкувато. То ж пан ведучий дав зразок російською й приписку: " Зверніть увагу на те, що наголоси в словах фактичні, фізичні, згідно зі словником. В кожному рядку ФАКТИЧНИЙ 2-стопний бакхій, а не мої мрії про 2-стопний бакхій." Інакше кажучи, продовжується боротьба з фонетикою за право кожного слова зі словника нести наголос (існування ненаголошених слів у російській мові – проклітик та енклітик – паном ведучим не визнається). Подам альтернативний аналіз наведеного тексту:

01: 06 -!! --! . a: Судьба́ ста́ла не то́й,
02: 06 -!! --! . a: В душе́ слы́шу я во́й…
03: 06 -!! --! . b: Тума́н, те́мень и глу́шь,
04: 06 -!! --! . b: пишу́ э́ту я чу́шь…

05: 06 -!! --! . c: Ветра́ тре́плют мой бри́г,
06: 06 -!! --! . c: рассве́т, кра́ткий как ми́г…
07: 06 -!! --! . d: Пора́ встре́тить мне де́нь,
08: 06 -!! --! . d: ушла́ но́чи вдруг те́нь…

09: 06 -!! --! . a: Мечты́ бу́дут со мно́й…
10: 06 -!! --! . a: Рома́н, тру́дный как бо́й…
11: 06 -!! --! . e: Люблю́ э́ту я гру́сть,
12: 06 -!! --! . e: грусти́т се́рдце, и пу́сть…

Таким чином ми маємо 2-стопний анапест, перша стопа якого змінена на бакхій, що дуже ускладнює читання вірша у цьому розмірі. Друга стопа – звичайний анапест. Бакхій, що його там мріє чути автор, відсутній, бо другий склад цієї стопи зайнято односкладовим словом, що у рядку не несе наголосу. Це або службове слово (частка, сполучник, прийменник), або займенник чи прислівник, що є проклітикою ( https://ru.wikipedia.org/wiki/Проклитика ).

Як же цей вірш читається? Можна звернути увагу, що після другого складу всіх рядків є чітка пауза. Тоді ритмічну схему вірша можна подати так:

01: 06 -!: !--! . a: Судьба́ ста́ла не то́й,
02: 06 -!: !--! . a: В душе́ слы́шу я во́й…
03: 06 -!: !--! . b: Тума́н, те́мень и глу́шь,
04: 06 -!: !--! . b: пишу́ э́ту я чу́шь…

05: 06 -!: !--! . c: Ветра́ тре́плют мой бри́г,
06: 06 -!: !--! . c: рассве́т, кра́ткий как ми́г…
07: 06 -!: !--! . d: Пора́ встре́тить мне де́нь,
08: 06 -!: !--! . d: ушла́ но́чи вдруг те́нь…

09: 06 -!: !--! . a: Мечты́ бу́дут со мно́й…
10: 06 -!: !--! . a: Рома́н, тру́дный как бо́й…
11: 06 -!: !--! . e: Люблю́ э́ту я гру́сть,
12: 06 -!: !--! . e: грусти́т се́рдце, и пу́сть…

Тобто перша стопа – ямб, а далі – стопа хорею і знову ямб. Це так званий хоріямб – теж експериментальний розмір, стопа якого складається з чотирьох складів. На відміну від бакхія, він більш розповсюджений. Ще поліпшити читання вірша можна, поставивши коми перед словами "как" (порівняння, що не є сталими фразеологізмами).

Пройшло "Голосування №1 (ВМ-4)". Як завжди, пан організатор конкурсу будує ритмічну схему, нехтуючи фонетикою. Вірш було подано слабенький, та ще й з нестандартним баченням слов'янських, праслов'янських та ведичних часів, отож зміст одержав категоричну оцінку: "маячня", "присмеркове бурмотіння" та "повна дурня". То ж наступним конкурсантам доцільно подавати щось більш традиційне "з історичної та наукової точки зору".
Пан організатор конкурсу якось висказав бажання " сформувати український сегмент на цьому порталі, який повністю зруйнований нині", от мене й цікавлять мовні підвалини цього сегменту. Неначе йшлося про літературну академічну українську мову з посиланням на "морфологічний словник НАНУ з наголосами": http://lcorp.ulif.org.ua/dictua ... Та пану дуже сподобалося слово "сурогат":

"4.Сурогат: Кітєж, Славутой, олтар, Вкраїна, Во славу, вселенська, птиця"

Одначе "Кітєж", "Славутой" – то ж просто орфографічні помилки ("Кітеж", "Славутою")
"олтар" – те ж саме, що і "вівтар" ( http://sum.in.ua/s/oltar )
"Вкраїна" – слово, що належить до літературної української поетичної мови. Якщо це "сурогат", то сурогатом писали Тарас Шевченко ( "Заповіт" – "На Вкраїні милій" ), Леся Українка ( "Надія" – "Надія вернутись ще раз на Вкраїну" ), Іван Франко ( "Великі роковини" – "Ох, не сходи ти, сонце, на Вкраїні!" )... Мало прикладів?
"во славу" – високий стиль чи церковний зворот; приклади можна дивитися в Google по запиту "во славу України". Прийменник "во" у словнику НАНУ має примітку "урочистий, книжний".
"вселенська" – церковне слово, у словнику НАНУ є.
"птиця" – те ж саме, що і "птах" ( http://sum.in.ua/s/ptycja ); наприклад у Тараса Шевченко ( "Назар Стодоля" – "не звір, не птиця – турецька цариця" ).

То ж пересмикує пан організатор конкурсу. Хоч би вже просто організовував писання віршів літературною академічною мовою, мовою ділових документів та наукових праць. Писали люди вірші чужою латиною, церковнослов'янською мовою, есперанто... Багато віршів вимогам академічності мови відповідають. Та пан організатор конкурсу чомусь залишає за собою посаду найвищого судді над вживанням слів і словниками й прокурора, що забороняє використання художньої літературної української мови.

У Голосуванні №4 (ВМ-3) пан організатор конкурсу продовжує активно просувати свої погляди на грамотність.
Так, вже вкотре маємо тезу: "Назва - речення, отже, в кінці мав бути розділовий знак." Подивимося, що з цього приводу пишуть мовознавці. Наприклад, у «Довіднику видавця та автора» А. Мільчина та Л. Чельцової маємо правило: "Крапку у заголовку, розміщеному в окремому рядку, опускають, за винятком видань для дітей, що тільки починають читати (напр., у букварі), щоб не заважати закріпленню стереотипу: у кінці речення слід ставити крапку." Але ж людність на УПП на 100% має початкову освіту... Що ж , будемо, як нас навчали у середній та вищій школі, вважати, що крапка у кінці заголовка показує недостатню грамотність автора?
Чи тепер усі назви віршів, що не мають у кінці розділових знаків, мусимо завершувати трьома крапками?

В іншому нових відкриттів немає. Як і раніше, пан організатор конкурсу будує ритмічні схеми з наголосами на односкладових службових словах. Як і раніше, вважає якісними лише вірші, побудовані за залізобетонною схемою – з обов'язковим наголосом на першому складі рядка, написаного хореєм. Що класики з цього не потерпали, пану байдуже.

Встретил на страничке https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=49308&poem=306513 такое высказывание Геннадия Дегтярёва "Чтоб вякать, надо быть в состоянии хоть половину из того, что я могу сказать, вякнуть. Занимайтесь анализом текста, чего очевидно не случится, а не авторов оскорбляйте. Я быстро могу отправить туда, куда сами знаете."
Если указанный господин полагает такие посылания доводом, а администрация занята более важными делами, то что ж, просто будем такие завихрения "устного русского" пропускать. Например, полагать, что люди на УПП говорят, а не вякают.
А по поводу количества... Это могём! Или мо́гем... В общем, с производительностью проблем нет. И с качеством анализа - тоже.
Скажем, на страничке https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=49308&poem=306514 есть мне укор: "Всё б ничего, но есть ещё и ошибка, связанная с отсутствием ПРОВЕРКИ УДАРЕНИЯ в слове. Кстати, наш "арбитр" эдак скромненько в схеме обозначил слово как "дЕвичье". Рекомендую обратиться к словарю, когда схемы малюются "программой"."
Правило очень хорошее, но, хотя оно и писано и читано, неверно понято или применено.
К словарям сейчас обратиться легко: набираем в Google "девичье ударение", и имеем кучу ссылок. Первые три – на ресурс где-ударение.рф ( https://где-ударение.рф/в-слове-девичье/ ), где категорично предлагается форма "деви́чье".
Но https://www.ekburg.ru/news/18/57556-kak-pravilno-devichya-ili-devichya/ , опираясь на авторитет «Большого толкового словаря» под редакцией С.А. Кузнецова и «Словаря ударений русского языка» М.В. Зарвы, столь же категорично утверждает: "де́вичье", полагая часто встречающееся в художественных произведениях ударение на второй слог нарушением нормы. Т.е. песня «Над полями, да над чистыми» со строкой "Эх, ты, де́вичья краса" академически верно, а "Катюша" с "Ой ты, песня, песенка деви́чья" – суррогат.
Но Google щедр – ресурс https://ru.wiktionary.org/wiki/девичий демократично полагает верными обе формы. Что и отражено в словаре моей программы, потому как я полагаю, что, если поэт применил сомнительную форму ударения, и она подтверждена хотя бы одним солидным словарём, то стих имеет право на существования именно с таким ударением в этом слове. Для вящей понятности можно явно указывать используемый автором вариант ударения.

Шановні! Пан Дегтярёв мажор, ну заїхав на сайт на своєму "амфібрахії", що тут такого?! Он шуфриленя людину на пішохідному переході збило і покалічило. Так у нього навіть права суд не відібрав...
Мораль:
Не переходьте дорогу перед "амфібрахіями" по пішохідному переході, і не матимете проблем зі здоров"ям...

Анонсовано черговий конкурс - "Вільний мікрофон - 3".
Як і в анонсах попередніх конкурсів, організатор щедро сіяв тріскучі абстрактні гасла про покращення у віршуванні. Що ж до конкретики, то на попередніх конкурсах учасники й ті, що спостерігали за ходом анонсованого літературного процесу, могли пересвідчитися, що чи не в кожний термін та епітет організатор вкладає свій зміст. З основами теорії віршування пропонується ознайомитися на сторінці https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=46487&poem=249002 , де пан організатор конкурсу розповідає, як він відкинув всі надбання теоретиків з теорії віршування й мовознавства, як нелогічні й, базуючись практично на шкільних знаннях, побудував власну теорію.

Навіть посилання на "морфологічний словник НАНУ з наголосами" - http://lcorp.ulif.org.ua/dictua - у значній мірі є ширмою. Як яке слово пану організатору конкурсу не до вподоби (на його думку, до складення цього академічного словника доклали руки жлоби-невігласи), то він своєю владою оголошує його сурогатом чи небажаним для вживання.
Пан організатор конкурсу вважає, що саме академічною мовою, мовою наукових доповідей та ділових документів, мають писатися вірші. Відмінності художньої мови від академічної оголошуються сурогатом чи "погризеними словоформами". Не рекомендовані ще "маловідомі діалектизми" (певно, є перелік широковідомих діалектизмів, проти яких пан організатор нічого не має).

Попри такі строгості, пан організатор конкурсу оголошує кожного літератора "носієм мови", також не пояснюючи своє тлумачення цього лінгвістичного терміну.

Словом, відмінностей, крім терміну проведення конкурсу, немає. Хіба що після слів "Майте мужність дати задній хід, якщо вам доведуть, що ви помиляєтесь у чомусь" відсутня фраза "Благородство - завжди величне". Пан Геннадій Дегтярьов перемикача на задній хід у своїй конструкції не має, то ж немає що й прикрашати.

На конкурсі "Вільний мікрофон - 2" його організатор, пан Геннадій Дегтярьов, продовжує "працювати над створенням якісної української літератури", так, як він це розуміє. На жаль, мої оцінки не вдовольняють "коефіцієнт достовірності", то ж коментую поза межами конкурсу.
Найбільш цікавим для мене є, що ж то за українська академічна літературна мова, провідником якої на УПП позиціонує себе пан організатор конкурсу. Думав, що можливо орієнтуватися на словник Національної Академії Наук України, та зауваження пана Геннадія роблять це припущення сумнівним.
У голосуванні №3 (ВМ-2) – https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=50869&poem=304733 – той пан оголосив сурогатом слова "рози" та "жде", а "знов" не рекомендував до вживання, хоча ці слова є у словнику НАНУ.
Таке навішування ярлику "сурогат" є результатом виконання принципу мовного шовінізму: "якщо в українській мові є синонім, відмінний від російського слова, то слід вживати саме цей синонім і тільки його".
Тобто пан організатор конкурсу займається дистиляцією навіть мови у її академічному варіанті. У словнику синонімів маємо ланцюжок слів "троянди-рози-рожі-ружі"; ну й що, що перше слово прийшло до нас з грецької, а інші – з латини (та ще й північніше завітали)? Так і виникає багатство мови, що ним послуговують поети та письменники.
А для чого воно потрібне, те мовне багатство? Для передачі відтінків змісту та стилю. Наприклад, у перекладі "Крихітки Цахеса" Е.Т.А. Гофмана, як про фею троянд мовиться у високому стилі, то її імення Rosabelverde перекладається як "Троянда-Красуня". Коли ж фея описується, як вимушена існувати приниженою до міщанського середовища, що її оточує, то ім'я Rosegrünschön чи Rosenchön перекладається як "Рожа-Гожа-Зеленава" чи "Рожа-Гожа". Це надає перекладу гумористичного відтінку, дозволяє глибше поринути у світ гофманівської казки. У російському перекладі (наприклад, https://linguabooster.com/ru/de/books/klein-zaches-3#page-11) така гра слів неможлива – перекладач вдався до простої транскрипції Розеншен-Розенгрюншен-Розабельверде.

У випадках вживання слів з невірним наголосом "чиста́" та "повна́" варто конкретно вказати "русизм", а не припечатувати абстрактне "сурогат".
Три інші випадки невірного наголосу ("піде́ш", "знайде́ш", "знайде́") слід (за класифікацією пана організатора конкурсу) віднести до категорії "маловідомих діалектизмів". Певно, є ще й перелік дозволених паном "широковідомих діалектизмів". Цікаво було б з ним ознайомитися.

У відношенні рим пан організатор конкурсу виявив незвичну поступливість: «Оскільки я маю зрізати за помилки в наголосах у сегменті "розмір та ритм", то тут вже різати не буду, вважатиму, що автор намагався точно римувати». І дійсно, як прийняти авторські наголоси, то рими (хоч і прості, чоловічі, не рідко однорідні, й навіть класична "кров/знов" є) точні, й схема римування непересічна – AABCCB.

Та у сегменті "розмір та ритм" маємо оцінку "розмір не витриманий, текст неритмічний", яка витікає з ігнорування відомих пану організатору конкурсу авторських наголосів та факту наявності у поетичній мові явища клітик (втрати наголосів). Як побудувати ритмічну схему альтернативним способом, то маємо:

01: 08 '- -! -! -! . .a: Грім відгримі́в, пройшла́ гроза́,
02: 08 -! -! -- -! . a: на ко́жній гі́лочці сльоза́,
03: 08 -! -! -- -! . b: озо́н пові́тря напої́в.
04: 08 -! -! -! -? . c: Якщо́ в сосно́вий бо́р піде́ш,
05: 08 -! '! -! -? . c : його́ ти са́ме та́м знайде́ш,
06: 08 -! '! -- -! . .b: тебе́ щоб зно́ву народи́в.

07: 08 -! -! -! -! . e: Трава́, відми́та ти́м доще́м,
08: 08 -! -! -- -! . e: під те́плим со́нячним плаще́м,
09: 08 '! -! -- -! . .a: як пта́х відо́мий ожила́.
10: 08 -! -! -! -! . f : На ро́зи, що́ цвіту́ть в саду́,
11: 08 -! -! -! -! . f : забу́вши, що́ була́, біду́
12: 08 '- -! -- -! . .a: вже поверта́ється бджола́.

13: 08 '! -! -! -! . .a: Ось до́щ пройшо́в, земля́ свята́
14: 08 -! -! -! -? . a: духмя́на, сві́жа та́ чиста́,
15: 08 '! -- -! -! . .g: як ні́би немовля́ти кро́в.
16: 08 -! -! -! -? . a: Коли́ наді́й душа́ повна́,
17: 08 -! -! -- -! . a: коха́нням спо́внена вона́,
18: 08 -- -! -! '! . .g: не загуби́ її́ ти зно́в.

19: 08 -! -! -! -! . h: Назу́стріч ти́ коха́нню йди́
20: 08 -! -! -! -! . h: відва́жним всю́ди та́ завжди́ -
21: 08 -! -! -! -! . i : лише́ сміли́вих у́спіх жде́.
22: 08 -! -! -- -! . h: Коли́ ж зустрі́неш - бережи́,
23: 08 -! -! '! -! . .h: пусти́х йому́ слів не́ кажи́,
24: 08 -! -! -! -? . i : душа́ та се́рце ї́х знайде́.

Де "!" – наголошений склад, "-" – ненаголошений, "?" – помилка наголосу (авторський наголос), "'" – склади, що формально несуть наголос, та на визначення поетичного розміру не впливають, бо виконано принцип «заборони переакцентуації» (позасхемний наголос несуть односкладові слова, наголос в багатоскладових словах співпадає з наголошеними позиціями обраного метра).
Маємо: метр – ямб, реальний розмір – 4-стопний ямб, три з чотирьох меридіанів, хоч і не побудовані повністю, та мають цілком пристойний вигляд, четвертий (склади, що римуються) побудований повністю.

Оскільки організатор декількох конкурсів пан Геннадій Дегтярьов вперто не хоче йти на дискусію з приводу спірних теоретичних позицій, видаючи свої тези (як сформульовані, так і просто задекларовані) за єдино вірні, відновлюю інформування поетичної спільноти про альтернативну точку зору.
Все ж на сторінці анонсу конкурсі "Створи казку" вдалося трошки подискутувати, і в ході цього пан Дегтярьов розшифрував свій заклик "продемонструйте вишуканість мови" – "виховання молодих літераторів, здатних писати якісні, грамотні тексти бездоганною академічною мовою". Тобто поети мають писати мовою ділових документів, наукових робіт. Неначе й красиво звучить, та це означає, що художньої літературної мови, що має певні відмінності від академічної, існувати не повинно, вона "неякісна". Тобто неякісні й існуючі зразки поезії, що написані з вживанням зворотів, властивих художній мові.
Навіть де той еталон, до якого кличе пан Дегтярьов, не зрозуміло.
Неначе, було рекомендовано орієнтуватися на словник НАНУ. Та от у голосуванні №1 (УЛМ-7) маємо слово "кусаюче", при чому з боку пана Дегтярьова є допис "Мова: Проблем, вартих зрізання, не бачу", хоча хоч Ворд, хоч браузер з перевіркою орфографії це слово підкреслить. І дійсно: за словником НАНУ дієслово "кусати" дієприкметників не має (а цікавий Інтернет-ресурс "Горох" ( goroh.pp.ua ) це слово у перелік покручів ( https://goroh.pp.ua/Частота/[покруч]/97 ) заніс). Значить, це або ляп, або пан Дегтярьов має більш авторитетні джерела для перевірки академічності мови.
Завжди були еталонами твори класиків – Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Котляревського...
Та у голосуванні №2 (ВМ-2), коментуючи один дуже слабенький, та амбітний вірш, пан Дегтярьов пише: «немає такої держави "Вкраїна", вже якось казав це». Читаємо http://slovopedia.org.ua/30/53411/26270.html "в усному та художньому мовленні, зокрема в поетичному, припустимі обидві форми {Україна/Вкраїна}". Це слово вживали Шевченко, Леся Українка, Тичина... Невже шевченківський "Заповіт" – то вже зразок "неякісної" літератури? Там і "Вкраїні", і "синєє"... Чи знову ляп?
Мені, звичайно, далеко до класиків, та маю сподівання, що казочку про дракона (https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=48162&poem=211719 ) написав мовою, близькою до мови "Енеїди" Котляревського. Очікувано одержав від пана Дегтярьова оцінку "написано відстійним сурогатом". Та то хай: йому не подобається, а мені – дуже... Одначе, найбільший за́хват у пана Дегтярьова («начитався "панскіїх" морфологічних теорій. Ржунімагу, чесслово») викликало словосполучення "панськії сади": сурогат, і крапка.
Я засумнівався: може, й правда, раз людина так впевнено говорить? Та згадав пісню "Чорнії брови, карії очі" – легше стало. А як побіжно пройшовся пошуком по "Енеїді" й знайшов під чотири десятки рядків поеми з вживанням словозміни прикметників та займенників за типом "панськії", заспокоївся. Хоч яким би авторитетом у мовознавстві не був пан Дегтярьов (10 класів!), та краще буду я писати "сурогатом" на зразок Івана Котляревського, ніж академічною мовою, милою вуху пана Дегтярьова.
Хоча і у віршах, написаних академічною мовою, нічого поганого немає. Писали ж люди церковнослов'янською, пишуть на есперанто... Але навіщо пан Дегтярьов так натхненно принижує написане художньою українською мовою чи заримоване не точними граматичними римами? Невже тому, що написане художньою мовою інколи підкреслює комп'ютер (бо налаштований на ділову мову), а деякі милозвучні рими відсутні у словнику, створеному цим паном?

Всіх вітаю! Ходжу вже котрий день, читаю ваші коментарі, думаю, намагаюся бути чесно із собою.
Хто я тут? Чи цікава моя думка? Чи маю я право критикувати чи бути незадоволеною. Як я ставлюсь до ситуації, що виникла на порталі?
Подумала і вирішила написати відверто.
Я добре ставлюся до всіх жителів порталу. Дегтярьов? Так, до нього я любов'ю не палаю. Я взагалі нею не палаю ))) Що до його конкурсу - я писала відкрито,що не маю бажання знаходитись там, де мені не комфортно, де мене принижують. Тому я не приймаю участь в його конкурсах. Окрім дискомфорту мені просто сумно навіть читати висловлювання ГД. Вони сухі, навіть черстві, лишені романтизму, яскравості, барвистості й головне - логіки. Мені подобається проект Доброва. Завжди впізнаєш щось нове або отримуєш порцію позитивних емоцій. Сама неодноразово активно приймала участь ( не в створенні проекту)) а у написанні віршів). Чудовий проект "Важлива подія". Ви тільки уявіть собі, люди витрачають час на пошуки інформації, на створення есе, написання віршів, щоб нам було цікаво. А ми ... не читаємо, навіть не заходимо, проте жаліємось про сум.
Я була організатором та ведучою конкурсу "Картина маслом" - конкурсу віршів, написаних по заданих картинках.
Не дивлячись на те, що всесвітню відомість після наших конкурсів не отримати, зіштовхнулась з тим, що наші поети хочуть саме визнання, не вміють програвати, іноді користуються допомогою друзів при голосуванні і таке інше. А просто прийняти участь в конкурсі,щоб жити було цікаво? Просто отримати задоволення від створення віршу на цікаву тему? Створіть на порталі чудову атмосферу? Це ж не адмін має робити, не власник сайту, а самі ми, безпосередні учасники всіх подій, що відбуваються! Ми самі все створюємо!
Шановні громадяни! Я вже багато разів писала це. Найкращий спосіб позбутися образ на всіх і вся - це ігнор, а не обсмоктування теми тижнями. Створіть цікавий конкурс, в якому буде хоча б 10 активних учасників. Цікавий - це значить тема цікава. Не треба тикати носом поетів. В процесі вони самі все зрозуміють. Ну, а якщо ні - на все воля...))))
Друге питання. Права колонка, ліва колонка. Ніхто нікому нічого не винен. Хочете цікавий портал - робіть! Пишіть на різні теми, обговорюйте теми з лівої колонки. Взагалі, виказуйте свою думку щодо віршів, своє ставлення до тем. Кому не цікаво - той ходить повз без брудних думок вголос! Зробити зауваження можна, якщо автор бажає - ТАЄМНО! І не буде ніяких образ і скандалів.
Всім бажаю гарного настрою і натхнення! Терпіння не бажаю))) Бо як тільки побажаю, Всевишній почне ваше терпіння випробовувати)))

Закінчився конкурс "Вільний мікрофон - 1"
Він відрізнявся від аналогічних конкурсів Геннадія Дегтярьова тим, що його праця "Поезія боргів" не була декларована як вмістилище всіх істин у теорії віршування (хоча ведучий конкурсу й залишив за собою, як за вищим суддею, право виставляти "коефіцієнт достовірності" оцінок). Одначе двійко "знахідок" на цьому конкурсі маємо.

У голосуванні №3 ( https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=50869&poem=302876 ) подано тезу "Назва - речення, отже має бути розділовий знак в кінці", що протирічить нормам українського правопису (https://r2u.org.ua/pravopys/pravXXI/126.html ). Існує вичерпний перелік розділових знаків, що можуть бути в кінці назви: двокрапка, три крапки, знак оклику чи знак питання. Крапка вважається помилкою – її у кінці назви ставити не прийнято. Під час навчання у вищих закладах на виконання цієї норми звертають велику увагу.
У голосуванні №4 ( https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=50869&poem=303091 ) маємо довільні узагальнення про анапест: "критична аритмія, перша стопа анапесту (--!) замінена стопою бакхію (-!!)" та "стопи анапесту (--!) {...} замінені на малосумісні ритмічно стопи амфімакру (!-!)".
Мені самому не дуже подобається, як стопу анапесту замінюють стопою бакхію, та казати, що це критично, я б не став. Колись пан організатор конкурсу схвально відгукувався про Некрасова. Так от, у вірші останнього "Лицар на час" – аж 18 аналогічних конструкцій на 222 рядки твору, написаного анапестом. Не думаю, щоб у Некрасова поетичний слух був гіршим, ніж у нас, та таку заміну він вважав прийнятною, як і заміну стопи анапесту амфімакром. Останнє вивчали й інші дослідники. Я читав їх висновки – про "малосумісність ритмічно" ні слова, вимоги неодмінної тотальної заміни не озвучувалось – щось на зразок роботи з пірихіями у ямбі чи хореї.

Звичною є й фраза "Не раджу також і писати всі рядки з прописної, особливо на фоні системних граматичних помилок". Але у підсумках конкурсу пан організатор наводить свою версію шекспірівського "Сонету №5" – і теж без традиційних великих літер на початку всіх рядків. Звичайно, можна не поважати вірш, створений на базі комп'ютерного перекладу без знання староанглійської, та все ж мовний матеріал заслуговує на повагу у вигляді виконання поетичної традиції використання великих літер.
Пан організатор конкурсу дуже не любить поетичної образності, порівнянь, що виходять за рамки лінійної логіки. Так, йому не зрозуміло, як це у поета зимовий день може бігти у нічку; "виття гнізда" пан дозволив, та, бач, у нього шпак та шпачиха перед очима, а їх організатор конкурсу чомусь вважає непоетичними і ці зорові галюцинації пан чомусь ставить в один ряд з іншими негативними оцінками тексту.
Під час оцінки творів цим критиком вживаються принизливі мовні звороти ("щось з розряду печерної комп'ютерної ери"), звучить обра́за, що його не слухали. Чомусь точна рима вважається за єдину, що може існувати, а у парах "вітер-спринтер" та "діти-світі", на думку пана організатора конкурсу, рими відсутні взагалі.
Знову йде боротьба з формами слів, що не до смаку організаторові конкурсу. Так, слово "вслід" є і у словнику НАНУ, і у тлумачному словнику (http://sum.in.ua/s/vslid ), та пан бажає бачити лише форму "слідом"; аналогічно "чути"/"чутно". Ну й ритмічні схеми продовжують будуватися паном організатором конкурсу без врахування ненаголошених слів.

У підсумках голосування на конкурсі "Вільний мікрофон - 1" пан організатор плачеться: "На тих форумах мої кістки миють, але слова я там не маю - в ЧС. Бояться дописувачі відповідей, тож вибачте, пишу тут."
Що сказати? У свій ЧС Геннадій Дегтярьов мене заніс ще під час конкурсу №4, і саме боячись моїх відповідей. Я деякий час симетричних дій не вживав – сподівався на діалог хоч на форумі. Та коли з боку пана Дегтярьова у відкритій мною темі форуму пішли прямі обра́зи й затирання чужих думок спамом, я теж заніс його до свого ЧС.
Як пан хоче – можемо взаємно прибрати один одного з тих ганебних списків. Я це роблю зараз.
Сподіваюся з боку пана на продуктивну дискусію, а не на прямі обра́зи, приниження опонента, тоталітарний диктат та тикання у свою наріжну працю "Поезія боргів" – мовляв, там вже все доведено.
"Майте мужність дати задній хід, якщо вам доведуть, що ви помиляєтесь у чомусь. Благородство - завжди величне." (С)

Дорогі колеги! Я нечасто беру участь в форумах. Коли ж вдаюся до цього, то, сподіваюся, моя думка має вигляд поміркований і нікого не ображає. Зараз мене мотивувало на допис зауваження Наталочки Любіної, яке нібито і не має прямого стосунку до теми форуму:
«Я не принимаю участие ни в каких конкурсах.Что это дает? Лишний повод для склок.

Хочу спросить:"Где? Стихи, проза, песни, шутки и анекдоты? Почему обошли моча День Валентина? Где стихи о Сретенье? О грядущей Масленице? О новых чувствах весной? Об обновлении природы?" Одна грязь и никакого творчества. Большинство поэтов скатываются в творчестве на переводы, критику, не создавая ничего нового в поэзии.
Скучно.»
Все ж хотілося б заперечити такому сумному вироку, який Наталочка Любіна винесла нашому порталу. Наталочко, ми не обійшли «моча» День Валентина та Стрітення. Були сторінки АП «Важлива подія» до обох подій (даруйте тавтологію). У відповідні дні червоними літерами ліворуч вгорі сторінки. От посилання: https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=48936&poem=266601
https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=48936&poem=302782 Наша чарівна ведуча сторінки Важлива подія Юлічка Ковальчук завжди знаходить поділитися чимось цікавим, а також своєю власною чудовою «датською» поезією.
Всі, хто хоче, міг викласти свої поезії на такі теми у рецензіях. Чи на власних авторських сторінках. Що і було зроблено. Наприклад, вірш Гаюсе «Быть теплу или стуже?» https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47525&poem=302774. Вірш цей одержав купу прочитань та рецок. Або вірш Маристо «Признание ко дню святого Валентина». До речі, всім раджу все ж дивитися час від часу у лівий верхній куток. Там же не тільки нескінченні конкурси від автора ГД.
От і зараз в Україні відзначається п’ята річниця дійсно важливої події в нашій новітній історії. Дні пам’яті героїв Небесної сотні.
Не закликаю всіх надихнутися цією темою, дивно це пролунало б. Та знаю, що у душах багатьох колег вона відгукнеться небайдужим поетичним словом. Отже, прошу до сторінки Важлива подія.
На крик душі Наталі Любіної: «"Где? Стихи, проза, песни, шутки и анекдоты?» теж зауважу, що все це є на порталі щодня. І вірші, і проза, і пісні, і жарти, і анекдоти. Причому буває і високої якості. Тому маю підстави вважати нарікання Наталочки Любіної, що у нас «Одна грязь и никакого творчества. Большинство поэтов скатываются в творчестве…», все ж перебільшеними. Та взяти хоча б творчість самої поетеси Наталі Любіної. Отже, не все втрачене, Наталочко? І як може бути «скучно», коли сама ж Наталочка Любіна так активно викладає новини і цікавинки на форумі «Время на исходе…»
Ну от, власне, що я хотіла сказати. Хороший наш портал, живий, цікавий. Люда Аблаева та її команда дійсно надають багато можливостей зробити щось цікаве. От Олег Добров щойно після тривалої перерви порадував новим випуском своєї АП ПОЕТ-ХУДОЖНИК! Подивіться: ліворуч вгорі червоними буквами!!! Не пропустіть!
Що ж стосується нескінченних конкурсів від автора ГД, то я про них свою думку писала. Вони триватимуть, поки буде хоча б один учасник. Можливо, це дійсно буде тривати вічність. От, наприклад, в конкурсі хорей було аж два учасники, один з них сам організатор (поза конкурсом), він же був і журі, він же і визначив переможця, ним став другий учасник. Це, панове, демократична політика порталу, як сказав Олег Табунщиков. Добре це чи зле? Просто так воно є. Кожний може вибрати те, що йому цікаво. І сам запропонувати своє щось. Нехай щастить!

Друзья, жизнь не может быть только ванильным кремом... Все мы очень разные, и в этом фишка, потому что притягиваются противоположности. Чем тратить время и энергию на бесполезные склоки и ссоры, лучше уделить внимание Ее Величеству Поэзии!
А к негативным проявлениям нужно относиться с юмором и иронией. Я обожаю всех живущих на этом клочке интернет-суши... Каждый интересен по-своему, в каждом есть изюминка. Пора взрослеть и перестаньте капризничать и пускать пузыри! Это непродуктивно и скучно. А сидение в болоте обид и недоразумений, превращает поэта в Жабу! Я, например, обожаю Дегтярева, потому что он уникальный и неповторимый. Другого такого в этом мире нет... Цените возможность возлюбить врага своего, ибо это победа над собой!

Участники конкурсов, которые проводит и оценивает Геннадий Дегтярёв, обратите внимание на высказывание этого организатора на своей странице на ресурсе “СТИХИ.РУ” (Скриншот: https://ibb.co/R4smGVd):
Цитирую: “21-й век примечателен тем, что раб в нём сам аплодирует вранью и цензуре...”
Делайте соответствующие выводы...
Теперь становится понятным его идеология вранья и попытки создания каких-то псевдоправил по стихосложению. (по которым он проводит свои конкурсы)

Завершено конкурс "Українська літмайстерня - 6" (Хорей).
Як і раніше, пан організатор конкурсу вважає правильним лише те, що відповідає його уподобанням. Якщо ж якісь традиції, правила чи надбання попередників йому не подобаються, то вони відкидаються.
Наприклад, подаючи наприкінці "текст, який має бути зразком", пан організатор конкурсу вважає наголошеними сполучники "чи", частку "не" та прийменник "у". У результаті замість ритмічної схеми з пірихіями

01: 12 !- !- !-: !- !- !- . .A: Скі́льки ще́ чека́ти, скі́льки ще́ стражда́ти?
02: 12 !- !- !-: !- -- !- . .B: Бі́дний мі́й наро́де, во́лю чи нево́лю,
03: 12 !- -- !-: !- !- !- . .A: гі́дність чи холо́пство му́сиш са́м обра́ти,
04: 12 !- !- !-: !- !- !- . .B: ма́єш са́м обра́ти кра́щу, гі́дну до́лю!..

05: 12 !- !- !-: !- !- !- . .C: Зно́ву чва́ри в ду́шах псі́в-пані́в гидо́тних,
06: 12 !- !- !-: !- !- !- . .D: п'ю́ть хапу́ги ни́ці кро́в наро́ду зно́ву,
07: 12 !- !- !-: !- !- !- . .C: ча́вить ду́ші мо́рок ци́х часі́в скорбо́тних,
08: 12 !- !- !-: !- !- !- . .D: чу́ю з ву́ст банди́тських зно́в брехню́ медо́ву…

09: 12 !- !- !-: !- -- !- . .E: Все́ ж наді́ю ма́ю, ві́рю у краї́ну,
10: 12 !- !- !-: !- !- !- . .F: в ду́ш людськи́х єдна́ння, сві́тле та́ могу́тнє…
11: 12 !- -- !-: !- !- !- . .E: Се́рце не спусто́шить в цю́ важку́ годи́ну
12: 12 !- !- !-: !- -- !- . .F: сла́бкість та́ безві́р'я, ві́рю у майбу́тнє…

він тішить свій зір "ідеальною" схемою без пірихіїв. Як на мене, то є наслідком того, що пан організатор конкурсу "в начальной фазе пытался их {прим.: підручники з мовознавства та поезії} читать да бросил" (С) Г. Дегтярев, "Поэзия боргов".
А почитати було варто. Ще Тредіаковский, формулюючи основи сучасної силабо-тонічної поезії, виділив односкладові слова в особливу категорію, як «загальні», тобто такі, що можуть у вірші як нести наголос, так і не мати його: «Нет ни одного слова, которое можно б было выговорить, не ударив его по какому-нибудь слогу однажды; т. е. нет ни одного слова, которое не имело б в себе долгого слога. И как премножество есть слов односложных, то следует, что и они без Тона выговорены быть не могут... Того ради, все односложные слова по естеству своему суть долгие. Однако, хотя сие есть и бесспорно, только употребление наших Стихотворцев почитает их все в составлении стопы общими, т. е. и долгими и короткими, смотря по потребности: сия невольность столь есть нужная, что без нее едва ль бы можно было составить один токмо стих без превеликия трудности...»
Тобто, хоча кожне окреме слово безсумнівно має наголос, але у поетичному рядку односкладові слова можуть його втрачати. Більш пізні дослідники встановили, що односкладові службові слова майже завжди (крім виняткових випадків) наголосу у поетичній мові не мають (стають клітиками), а односкладові займенники «загальні» – можуть, у залежності від позиції в поетичному рядку, мати чи не мати наголос.
Ото й дивись, шановна поетична спільнота, чи зважати на вказівки нового Гуру української словесності, чи ні.